«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Пхармат - вайнахский эквивалент греческого героя Прометея и героя грузинского политеизма Амирани.
Пхармат - полубог, или нарт, который любил и жалел свой народ, потому что у них не было огня. Огонь хранил бог Села в своем царстве, чтобы показать нартам свою силу и мощь и подавить их. Села, бог звезд, грома и молний, водил свою огненную колесницу по небу и пересекал Небо, издавая ужасный шум. Из лука он стрелял молниями на землю.
Однажды появился отважный герой Пхармат. Пхармат знал об адском огне (чечен. Жуьжг1ати, Джуэйгхати) на вершине горы Башлам, считающейся вулканом. Он решил ее украсть. Он без тепла выковал для своего путешествия пальто, меч и щит из бронзы. Сел на своего коня Турпала и отправился в путь. Богиня Сата приняла облик птицы и сошла на вершину горы. Она сказала Пхармату человеческим голосом: «О могущественный нарт, ты не случайно достиг вершины Башлама. Ты пришел за Огнем». Пхармат ответил: «Людям нужно тепло, свет. Я вернусь на Землю только для того, чтобы вернуть Огонь!». Увидев, насколько сильны нарт и его лошадь, Сата пообещал помочь ему в его поисках Огня. Она посоветовала ему, как получить немного, и предупредила его о возможной опасности и жестокости Селы. Пхармат перепрыгнул через ад и схватил горящий кусок дерева.
Села была возмущена тем, что нарт действовал против его воли и пытался поймать его. Поскольку он не смог добраться до него, он развязал свой мешок, в котором хранил ночь. Пхармат быстро заблудился в темноте, но Сата пришла на помощь в форме птицы, направив его на путь. Села увидела, что Пхармат убегает, и развязал два мешка, в которых хранил бурю и ужасный холод. Пхармат преодолел эти трудности и пробился к великой пещере, в которой все нарты были собраны вместе для защиты от холода, бури и тьмы. Он дал им огонь и сказал: «Вот вам Огонь! Размножайтесь и становитесь великим племенем. Согревайтесь; освещайте свои дома, пещеры, башни; готовьте, готовьте пищу отныне. Радуйтесь!»
После этого Села послал своего слугу циклопа Уджу наказать неверного Пхармата. Уджа приковал Пхармата к вершине горы Башлам бронзовыми цепями. Каждое утро в Пхармат приезжает сокол Ида. По воле Селы он садится на колени Пхармата и рвет клювом его печень.
Комментариев нет:
Отправить комментарий