Як і Гоффман, що пов'язував своє відкриття з Елевсинськими містеріями, Юнґер відмовлявся від реноме гуру для хіппі і бітників, вважаючи, що вони просто намагаються заповнити пустку на місці зневаженої релігії і моралі в еру пост-Просвітництва й підкреслюючи свій інтерес до трансцендентних сфер і строгий медичний контроль над експериментами. Іншими словами, він по-еволіанськи розглядав ці речовини з позицій шансів на самоініціацію в сучасному світі, що знайшло відображення в численних сюжетах і мотивах його творів про сучасні гностичні спільноти посвячених, спогадах Гоффмана і цій програмній праці 1970 р., що скоро вийде друком у пречудовому видавництві Олексія Жупанського.
В англійському перекладі німецьке "Rausch" у назві "Annäherungen. Drogen und Rausch", до речі, перекладено не як "сп'яніння", а дещо довільніше за формою, але, може, навіть точніше за змістом - як "altered states", тобто змінені стани.
Як військовий, Юнґер наполягав на необхідності створення Генерального Штабу психоделічних студій - інакше аналог створять інші з власною метою. Тому мене радує те, що серед колег - науковців, медиків, реабілітологів, гуманітаріїв - з'являється консенсус щодо необхідності брати цей напрямок у свої руки й активно його розвивати.
Цей загадковий трактат Юнґера, що вплинув на теоретиків постмодернізму Дельоза й Гваттарі, заслуговує на поглиблений коментар уже на рівні назви, де "Наближення" передусім стосується прискорення бажаних метаісторичних змін через психонавтику - термін, теж винайдений Юнґером. Цьому, власне, й присвячене моє дослідження, по слідах якого обов'язково видам монографію.
Видавництво Жупанського
Третя книжка цього літа приєдналася до двох своїх соратниць і вже також у друці.
Ернст ЮНҐЕР. НАБЛИЖЕННЯ. НАРКОТИКИ І СП'ЯНІННЯ
Над виданням працювали:
Переклад з німецької та примітки - Роман ОСАДЧУК
Літературне редагування - Леся ПІШКО
Художня редакторка / верстка - Оксана БАРАТИНСЬКА
-------------------------------------------------------------------------
Ернст Юнґер /Ernst Jünger/ (1895–1998) – німецький письменник, публіцист та ідеолог консервативної революції, брав участь в обох світових війнах. Завдяки раннім художнім і публіцистичним творам вважається предтечею націонал-соціалізму, хоча його пізніші речі, написані після 1933 року, позначені критикою НСДАП. Беручи участь у Першій світовій війні офіцером, Юнґер пише одну зі своїх найвідоміших книжок «У сталевих грозах», в якій осмислює феномен війни, чим здобуває визнання як серед мілітаристів, так і серед пацифістів.
Після приходу Гітлера до влади Юнґер послідовно відкидає пропозиції правлячої партії увійти до її структур, водночас притримуючись правих консервативних поглядів. Попри вільнодумство і незалежну позицію, Юнґер залишається недоторканним, оскільки Гітлер поважає Юнґера через його заслуги у Першій світовій війні.
Післявоєнні роки Ернста Юнґера позначені плідною творчістю і здобуттям багатьох нагород у царині літератури і культури. Загалом же Юнґер – автор близько чотирнадцяти книжок надзвичайно широкого спектру: від роздумів про феномен війни і спогадів про участь у бойових діях, фантастичних романів «Геліополіс», «Скляні бджоли» та «Оймесвіль», де починає досліджувати концепцію постісторії, і аж до позначених автобіографічністю роздумів про вплив на людську свідомість алкоголю і різних психотропних препаратів, включаючи ЛСД.
Ернст Юнґер, поза сумнівом, є визначним письменником і мислителем, якому випала доля пережити страшні, епохальні злами Європи ХХ сторіччя та переплавити свій досвід у непроминальні твори, один з яких пропонується вам у цій книжці.
«Наближення. Наркотики та сп’яніння» – напрочуд оригінальний та глибокий історико-філософський і водночас автобіографічний трактат, позначений літературним хистом Ернста Юнґера, в якому письменник підсумовує свій досвід вживання різноманітних психоделічних речовин та й будь-чого, що здатне змінити звичне сприйняття реальності.
У цій книжці Юнґер уперше вживає поняття «психонавт» – надалі цим терміном широко послуговуватимуться на позначення людини, яка переживає психоделічний досвід внаслідок вживання наркотичних речовин. Проте, на відміну від Олдоса Гакслі з його «Дверима сприйняття», Юнґер у своїй праці більшою мірою зосереджується на езотеричному та естетичному аспектах зміни свідомості після вживання психоделічних речовин. Цікавим є те, що упродовж свого життя Юнґер тісно спілкувався з винахідником ЛСД Альбертом Гоффманом, вони постійно листувалися, обмінюватися літературою про речовини, здатні змінювати свідомість, та особистим досвідом їх вживання, а також провели багато спільних подорожей за межу звичного сприйняття реальності.
Юнґер описує власний досвід експериментів із різноманітними речовинами, що змінюють свідомість, такими як вино, пиво, нікотин, ефір, опій, кокаїн, марихуана, ЛСД тощо, а також розмірковує про їхнє міфологічне, історичне та культурне значення. Не оминає увагою і питання впливу цих речовин на авторів книжок, особливо представників літератури XIX століття – Шарля Бодлера, Гі де Мопассана, Томаса де Квінсі та інших.
Комментариев нет:
Отправить комментарий