Тут усе більше росла гаряча боротьба за назву "УКРАЇНА", викликана статтями українського пророка І. Франка, М. Павлика, Лесі Українки иншими галицькими поетами й письменниками, серед самого суспільства, бо проти неї були старорусини та москвофіли. Великі суперечки за назву постали й загострилися аж надто 1907 р., коли серед галицьких послів у Віденському парламенті виникли суперечки, як називати їхній парламентський клюб (фракцію): чи українським, чи русским, чи малорусским. Посли зійшлися на компромісі: називати малорусским клюбом. Назвавши так свій клюб, посли виявили, що вони не мають уяви про назву малоруський, чи малоросійський. Стосується вона виключно до православних, а посли були греко-католики; віднесли її до Галичан, а на основі законів у Повн. зібр. зак. Рос. імперії за 1781р. ч.15.171, 15.227–15.229, за 1796 р. 17.594. за ч.20.162 і за 1803 р. ч.20.684, назва Малороссія стосується тільки Полтавської та Чернігівської ґубернії (на лівобережжі Дніпра), до Галичини вона з проголошенням унії не стосується.
Орган москвофілів "Русскоє Слово" ві Львові всілякими крутійствами, вигадками, фальшуваннями прагнув осоружити селян галицьких проти назви – Україна й українці. Знаючи настрій тодішнього селянства проти поляків і бажаючи використати ці назви, москвофіли стверджували, що назви "Україна, Українець, Український" вигадали "ляхи", як ознаку своєї "окраїни, сходні креси" польської та частини свого польського народу і "єдиної русскої народности". (на Опіллі, товариство москвофілів Качковського). Питаноня про назву набуло політичної забарви, бо москвофіли повторювали московські вигадки й керувалися настановами "офіційної Росії".
"Кацапи найгірше лютяться на те, що ми Русини називаємо себе Українцями. Що ся назва слушна, то самі вже переконалися. Як знаєте частина руської землі є в полудневій частині російської держави й там живе головна сила – 26 млн нашого народу. Та частина руської землі зоветься Україною, а, живучи там, Русини є всі православні й називають себе Українцями! Назви "Русини", або ""Руснаки" уживають тілько 4 млн наших людей, що мешкають на Буковині, у Галичині й на Угорщині, тобто лише в Австрійській імперії. Зазвичай зводиться так, що на означчя одного народу вживають лише одне ім’я, щоби уникнути баламутства, щоби не виходило, гей би, то дві назви означають два ріжні народи. Тому годі нам придержуватися на дальше, щоби в Австрії звати себе Русинами й Руснаками, а в Росії Українцями! Одні і другі – Українці. Русини – се один і той же самий нарід! Тому треба доконче рішити ся на одну спільну назву. А пристанемо на таку назву, якої вживає більшість нашого народу. Тому називаємо себе Українцями, після найбільшого руського народу України. Вороги сеї назви кажуть, що Україна назва краю, проти лише ті можуть себе називати Українцями, котрі живуть на Україні. А кажуть так лише ті, що хотять нас баламутити, або самі не знають, як се діється де инде в сьвіті. Так, напр., Італія також назвою краю, а італійцями (Таліянами) зовуть себе також ті мешканці Тиролю, Швайцарії та других країв, котрі говорять тою самою мовою, що й мешканці Італії. Так само Еспанія є назвою краю, а Еспанці є в Арґентині й Мексиці й инших краях. Тим то й нічого дивного, коли мешканці Буковини й Галичини, що говорять тою самою мовою, як і властиві Українці з Великої України, будуть себе називати також Українцями" (Русини і москалі збірка статей і оповідань. Видавництво політичного товариства "Руська Рада". Чернівці 1911 р. с. 49, 50).
ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА – первий політичний представницький орган русинів Галичини. Діяла ві Львові в 1848–1851 рр. і:
а) проголосила єдність галицьких русинів з українцями Російської імперії та їхню окремішність від польського й російського народів;
б) вимагала поділу Галичини на руську й польську провінції;
в) домагалася рівних прав руській мові в освіті й публічній царині – викладати у школах українською мовою, відкрити катедру української мови й літератури ві Львівському університеті;
г) започаткувала політичний національний рух русинів у Галичині; маніфест від 10. 05.1848 проголосив єдність 15-мільйонного українського народу, підтримку демократійних реформ і національних прав усіх поневолених народів імперії;
д) вимагала поділу Галичини за етнічним принципом на східну (українську) й західну (польську), об’єднання Галичини, Буковини й Закарпаття в одну провінцію;
е) створила національну ґвардію в Бережанах, Жовкві, Стрию, Тернополі та Яворові, а на Прикарпатті – народну самооборону;
ж) зорганізувала культурницько-освітнє товариство «Галицько-Руська матиця» (1850);
и) зініціювала заснування Народного дому ві Львові;
к) започаткувала перву українськомовну газету «Зоря Галицька».
За прикладом Головної Руської Ради в містах і селах реґіону виникло близько 50-ти місцевих рад. Щоправда в червні 1851-го з посиленням абсолютизму в Австрійській імперії Головну Руську Раду було розпущено.
Український пророк, галицький письменник пізніше писав: "Не потрібно бути галицьким, буковинським, закарпатським Українцем – потрібно бути просто Українцем".
Комментариев нет:
Отправить комментарий