Мітра з Варуною завжди ходять парою. Мітра і Варуна - це пара, що уособлює відповідно духовну і фізичну силу. І знаходиться в стані єдності протилежностей. І тільки баланс і взаємодоповнення цих двох невід'ємних аспектів державного, суверенного життя забезпечує нормальний хід суспільно-економічних процесів.
Там, де баланс порушено в той чи інший бік - там життя або застигає в тоталітарній нерухомості, або захлинається в хаосі анархії.
У українців, яких добряче поколошкала московська держава, де роль насильства як скрєпи є непропорційно великою, виробилося абсолютно неадекватне й нездорове ставлення до насильства, яке помилково трактується як "добродушність" і "волелюбство" і яке є суттєвою перешкодою для побудови життєздатних політичних структур.
Українці або покірно терплять і виправдовують граничне насильство (раби на панщину ідуть і діточок своїх ведуть), або не приймають ніякого насильства і примусу ні по відношенню до себе ні стосовно інших і з затятістю раба, що зірвався з ланця, кидаються у вир анархії з криками "не буду, не хочу, не стану, не уподібнюся, я не раб, я вільна демократична європейська людина!!!"
І, високо піднявши прапор свободи, не обмеженої ніякою відповідальністю, з благими намірами і мантрами про "нічого кращого людство ще не придумало", виходять на нове коло тоталітарного пекла...
У Дюмезіля в його "Мітрі-Варуні" є фраза, яка дуже точно ілюструє базові світоглядні відмінності між кельтами і германцями, що обумовили історичну поразку одних і перемогу других: "... в Ірландії злий узурпатор - це Брес, що націоналізує майно; у Скандинавії - Мітотин, що приватизує власність".
У індоєвропейському світі існують (і чергуються) 2 архетипові моделі суспільно-політичного устрою.
Одна - з верховним правителем, що є "... активним втіленням общинного, жадібного, казенного, зневажливого, але врівноважуючого, зрівняльного стану". (с)
Друга - з лідером, що є "... фігурою аристократичної федерації або президентом буржуазної асоціації, безсилим ліберальним лідером, чий єдиний обов'язок - який він має неухильно виконувати - захищати кожну людину від заздрощів інших і гарантувати їй, із мінімумом оподаткування за державні послуги, недоторкане задоволення свого особистого інтересу та можливість збагачення". (с)
Германці на початкових етапах своєї політичної генези обрали перший варіант - общинну солідарність і повагу до "сильної руки", що врівноважує і впорядковує гру приватних інтересів - і успішно відбилися від експансії Риму та перейшли в контрнаступ. А вже потім, пізніше, завели в себе і приватну власність, і ринкову економіку, і протестантську етику, і демократію з лібералізмом, і права людини - коли оволоділи Європою (нацизм - націонал-соціалізм, до речі, є поверненням до первинної, архаїчної германської традиції як реакція на національне приниження, що потребувало реваншу - тобто експансії).
Кельти на початковому, перехідному етапі вибрали "ліберальну" модель - і майже зникли з етнічної й політичної карти світу, де залишилася лише одна кельтська держава - та й та - німа.
Дочасна лібералізація, приватизація, партикуляризація суспільства, що передувала вирішенню засадничих безпекових проблем, призвела до того, що величезний етнічний пласт із багатим і самобутним культурним та економічним потенціалом, що простягався від Шаннона до Сяну, був розтрощений і перемелений на субстрат, який "назад" уже не провернути.
Але якщо кельти були поглинені вищою і рівнозначною їм культурними спільнотами (римлянами і германцями), і отримали доволі широкі перспективи самореалізації в рамках римо-германського світу, то українці ризикують піти на харч дикій паразитарній орді. І неадекватність політичної моделі історичним викликам матиме для нас ще трагічніші наслідки, ніж для "волелюбних" кельтів...
Комментариев нет:
Отправить комментарий