Дивізію «Галичина» слід сприймати як одну із ланок національно-визвольного руху, до складу якого також входили ОУН, УПА, інші збройні формування, які ставили за мету здобуття незалежності України.
Дивізію «Галичина» слід однозначно трактувати як військове формування, що вело бойові дії проти окупантів.
І те, що Дивізія воювала під чужими прапорами, лише підкреслює трагедію недержавного народу, який змушений саме в такий спосіб боротися за визволення Батьківщини. Це підтверджується й тим, що на Нюрнберзькому суді, який розглядав злочини фашизму, Дивізія не звинувачувалася в скоєнні злочинів, а тому аморально робити це сьогодні. Аморально й тому, що більшість ветеранів-дивізійників були репресовані радянською владою саме за те, що «хотіли самостійної України».
Деяким сучасним «патріотам», які сором’язливо закривають очі на проблему Дивізії, нагадаю, що у 1985 році в Канаді працювала так звана Комісія судді Жюль Дешена, завданням якої було проаналізувати усі закиди в адресу Дивізії і дивізійників. Ретельно перевіривши численні звинувачення, Комісія прийшла до кількох висновків: а) Дивізію «Галичина» не слід засуджувати як групу; б) обвинувачення у воєнних злочинах членів Дивізії «Галичина» ніколи не були доведені; в) немає підстав позбавляти членів Дивізії «Галичина» громадянства, або депортувати їх, оскільки уряд Канади був свідомий відносно усіх фактів, коли давав дозвіл на їх в’їзд до країни.
Звіт Комісії Дешена розставив усі крапки над «і» у справі Дивізії «Галичина», зокрема що стосується звинувачень у начебто скоєних військових злочинах. І якщо нині ще виникають якісь рецидиви, то їх інспіраторів треба ставити на місце, а не ухилятися від звинувачень чи робити вигляд, що це не стосується України і українців.
Діяльність дивізії «Галичина» - невід’ємна сторінка нашого минулого, відповідальність за яке несе сучасне покоління українців. Наша відповідальність полягає у необхідності не лише гідно вшанувати пам'ять людей, які зі зброєю в руках боролися на незалежність України, а й захистити цю пам'ять від наруги.
Дмитро Корчинський
ОтветитьУдалитьБуває так, що воювати за Батьківщину доводиться у складі інших армій.
Скажімо, українці воювали у складі армії АвстроУгорщини під час Першої Світової і це було правильно. А ті, хто воювали у складі московитської армії, об'єктивно воювали проти майбутньої України.
Аналогічна ситуація - у Другій світовій війні, яка була продовженням Першої. Ті, хто воювали у складі московитської армії, об'єктивно воювали проти України й тому не мають бути вшановані.
Натомість, ті, хто воювали у складі армії Об'єднаної Європи, воювали ЗА Україну, попри те, що та об'єднана Європа була нічим не кращою за нинішню.
Подвиг бійців українських дивізій має бути вшанований, не зважаючи на волання лицемірів.
Німеччина не була доброю державою, адже українці допускалися лише до служби у ваффен СС та у Вермахті, а не до керівництва рейхсканцелярією.
Проте, на той час у світі взагалі не було добрих держав, окрім Домініканської республіки.
Проти нацистської держави Німеччина тоді воювали рабовласницька держава московія, держава расової сегрегації США та найбільша у світі колоніальна імперія Британія.
Позаяк найбільшим злом, як завжди, була московія, треба було воювати проти неї у складі будьякої армії.