«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
18-19 лютого в Києві відбулася конференція «Перспективи Християнської Революції: Український контекст». Метою конференції було визначити стратегічні перспективи й актуалізувати тактичні дії християн в умовах постколоніального суспільства.
Участь у конференції взяли священики, богослови, викладачі провідних вузів країни, волонтери, активісти християнських братств.
Захід почався молитвою до Святого Духа «Царю Небесний».
Відкрив конференцію Дмитро Корчинський, який у своєму виступі зазначив, що Церква мала різні історичні періоди, і кожний давав їй щось важливе.
І сьогодні найпершою проблемою Православ‘я є абсорбція уроків ХХ століття: «Образ праведника, який стійко виносить удари долі, не піддається спокусам й допомагає ближнім, не те щоб застарів (він ніколи не застаріє), але вже є недостатнім. Нам знову потрібен праведник, ціла Церква праведників, яка нападає на сатану. Такі бували в минулому, а нині вони потрібні більше, ніж коли б те не було. Церква не може більше сидіти й чекати, коли прийдуть чергові більшовики, салафіти чи політкоректні сатаністи, аби остаточно знищити її чи замінити віртуальною імітацією. Її місце або при кермі, або в тюрмі. Або в підпіллі, або над владою».
У своєму виступі Віктор Циганов (кандидат філософських наук, професор Національної академії внутрішніх справ) торкнувся питання взаємодії християн у сучасному світі та їх об’єднання на основі солідарності.
Ecclesia contra corporatia – такою була назва доповіді отця Олега Гірника. «Не війни, а саме революції супроводжуватимуть нас у майбутньому. Ми є свідками цього «майбутнього» і маємо вже достатньо підстав, аби назвати ХХІ століття – «століттям революцій».
Корпорації (як «відстроченню вічності») ніщо так не загрожує, як повернення Євхаристії – Екклезії, «відродження її, як Таїнства Церви, а не лише як «одного із середників освячення».
Шлях «християнської революції» як альтернативної політики, орієнтованої на символічну ефективність Пасхального таїнства стане неминучим».
Людмила Филипович (доктор філософських наук, професор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України) підняла питання щодо «розмитості» самовизначення Християнина. «Ми провели соціологічне дослідження. На сьогодні в Україні людей, які живуть за християнськими принципами – 2,5 %. І об’єкт нашого дослідження, Християнство, зникає. Але я хочу, аби мої онуки були Християнами».
«Fides habet onus (Віра зобов’язує)» мала назву доповідь Сергія Чаплигіна, який підняв питання екклезіології, канонічного права та історії братського руху в Україні ХVI-XVIII століть. Зокрема він сказав: «Віра має не тільки зберігатися незмінною, а й розумітися. Вона повинна давати відповіді на нові питання, що виникають за нових життєвих ситуацій та випробувань. І для цього нам потрібно визначити наболілі проблеми сьогодення та дати на них відповідь згідно до вимог Єдиної Істини Христового Євангелія».
Андрій Волошин (магістр політології, Голова Українського Традиціоналістичного Клубу). У своїй доповіді сказав, що «ХХІ сторіччя стане свідком викликів, які космополітична західна буржуазна ідеологія вважала похованими: боротьба самобутніх форм, релігій та традицій; геополітичні конфлікти; етнічне питання, підняте на світовий рівень і боротьба за рідкісні ресурси. Тому майбутнє має знову звернутися до цінностей предків, але не в архаїчному розумінні минулого, а в технологічно-комп’ютеризованому майбутті».
Валентин Гайдай (аспірант НПУ ім. Драгоманова) підняв питання про створення Єдиної Української Помісної Церкви і запропонував свій варіант об’єднання різних гілок Українського Православ’я.
отець Сергій Яровий розповів присутнім на конференції про свій досвід боротьби проти псевдо-цінностей, що систематично нав’язуються в Україні. Він також закликав присутніх в своїй діяльності керуватися Святим Письмом та досвідом Отців Церкви.
Анатолій Денисенко (магістр теології) розповів присутнім про досвід «Теології Визволення», суть якої полягає в поєднані християнської теології та етики через: виявлення соціального конфлікту, як зла та обов’язкової участі в боротьбі за соціальні зміни.
«Революція (за висловом Гуго фон Гофмансталя) має бути консервативною за змістом і революційною за формою» сказала Олена Семеняка (магістр філософії). «Ми маємо солідаризуватися з 11 тезою Маркса про Фейєрбаха, згідно якою завдання полягає в тому, щоб не пояснювати, а змінювати світ.»
В доповідях, співдоповідях та обговоренні взяли також інші учасники конференції.
На закінченні, конференція прийняла Настанови щодо актуальних питань.
Було вирішено провести наступну конференцію в травні цього року.
Участь у конференції взяли священики, богослови, викладачі провідних вузів країни, волонтери, активісти християнських братств.
Захід почався молитвою до Святого Духа «Царю Небесний».
Відкрив конференцію Дмитро Корчинський, який у своєму виступі зазначив, що Церква мала різні історичні періоди, і кожний давав їй щось важливе.
І сьогодні найпершою проблемою Православ‘я є абсорбція уроків ХХ століття: «Образ праведника, який стійко виносить удари долі, не піддається спокусам й допомагає ближнім, не те щоб застарів (він ніколи не застаріє), але вже є недостатнім. Нам знову потрібен праведник, ціла Церква праведників, яка нападає на сатану. Такі бували в минулому, а нині вони потрібні більше, ніж коли б те не було. Церква не може більше сидіти й чекати, коли прийдуть чергові більшовики, салафіти чи політкоректні сатаністи, аби остаточно знищити її чи замінити віртуальною імітацією. Її місце або при кермі, або в тюрмі. Або в підпіллі, або над владою».
У своєму виступі Віктор Циганов (кандидат філософських наук, професор Національної академії внутрішніх справ) торкнувся питання взаємодії християн у сучасному світі та їх об’єднання на основі солідарності.
Ecclesia contra corporatia – такою була назва доповіді отця Олега Гірника. «Не війни, а саме революції супроводжуватимуть нас у майбутньому. Ми є свідками цього «майбутнього» і маємо вже достатньо підстав, аби назвати ХХІ століття – «століттям революцій».
Корпорації (як «відстроченню вічності») ніщо так не загрожує, як повернення Євхаристії – Екклезії, «відродження її, як Таїнства Церви, а не лише як «одного із середників освячення».
Шлях «християнської революції» як альтернативної політики, орієнтованої на символічну ефективність Пасхального таїнства стане неминучим».
Людмила Филипович (доктор філософських наук, професор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України) підняла питання щодо «розмитості» самовизначення Християнина. «Ми провели соціологічне дослідження. На сьогодні в Україні людей, які живуть за християнськими принципами – 2,5 %. І об’єкт нашого дослідження, Християнство, зникає. Але я хочу, аби мої онуки були Християнами».
«Fides habet onus (Віра зобов’язує)» мала назву доповідь Сергія Чаплигіна, який підняв питання екклезіології, канонічного права та історії братського руху в Україні ХVI-XVIII століть. Зокрема він сказав: «Віра має не тільки зберігатися незмінною, а й розумітися. Вона повинна давати відповіді на нові питання, що виникають за нових життєвих ситуацій та випробувань. І для цього нам потрібно визначити наболілі проблеми сьогодення та дати на них відповідь згідно до вимог Єдиної Істини Христового Євангелія».
Андрій Волошин (магістр політології, Голова Українського Традиціоналістичного Клубу). У своїй доповіді сказав, що «ХХІ сторіччя стане свідком викликів, які космополітична західна буржуазна ідеологія вважала похованими: боротьба самобутніх форм, релігій та традицій; геополітичні конфлікти; етнічне питання, підняте на світовий рівень і боротьба за рідкісні ресурси. Тому майбутнє має знову звернутися до цінностей предків, але не в архаїчному розумінні минулого, а в технологічно-комп’ютеризованому майбутті».
Валентин Гайдай (аспірант НПУ ім. Драгоманова) підняв питання про створення Єдиної Української Помісної Церкви і запропонував свій варіант об’єднання різних гілок Українського Православ’я.
отець Сергій Яровий розповів присутнім на конференції про свій досвід боротьби проти псевдо-цінностей, що систематично нав’язуються в Україні. Він також закликав присутніх в своїй діяльності керуватися Святим Письмом та досвідом Отців Церкви.
Анатолій Денисенко (магістр теології) розповів присутнім про досвід «Теології Визволення», суть якої полягає в поєднані християнської теології та етики через: виявлення соціального конфлікту, як зла та обов’язкової участі в боротьбі за соціальні зміни.
«Революція (за висловом Гуго фон Гофмансталя) має бути консервативною за змістом і революційною за формою» сказала Олена Семеняка (магістр філософії). «Ми маємо солідаризуватися з 11 тезою Маркса про Фейєрбаха, згідно якою завдання полягає в тому, щоб не пояснювати, а змінювати світ.»
В доповідях, співдоповідях та обговоренні взяли також інші учасники конференції.
На закінченні, конференція прийняла Настанови щодо актуальних питань.
Було вирішено провести наступну конференцію в травні цього року.
Комментариев нет:
Отправить комментарий