Олег Ущенко: Пошуки загублених предків (рецензія)

Довго я рискав у «Пошуках заповітного царства” від Олега Гуцуляка, перестрибуючи з міфу в реальність і навпаки. Фантастична книжка! Щоправда важка для читання — осилював не більше 3-5 сторінок за вечір.
Про архетипи та міфи народів старенької Європи. Ностальгія за загубленим царством праведників, яке зараз від людей приховане. Слов’яни називали його Біловоддя, на Сході — Шамбала, хрестоносці — Царством Пресвітера Йоанна. А ще — Агартха, Туле, Нікояабад, Нова Атлантида… Ден Браун відпочиває.
Якщо хочете дочитати до кінця, наберіться гіпер-терплячості, бо факти і припущення насуваються зливою з будь-якого абзацу і від них не має ради.
Цю книжку не можна просто пробігтися очима — її треба уважно читати. Хоча б для того, щоби не зійти з розуму від передозу інформації. Наркотично цікавої, бо непосвячена людина читає про все вперше.

І, звісно, про “теорію змов” (криптополітику) – масони, Більдерберський клуб, яким керують правителі-ієрофанти з Шамбали. Темі Грааля і Меровінгів присвячена значна увага, адже сином рідного брата Персеваля є пресвітер Іоанн — володар могутнього християнського царства на Сході, на допомогу якого так сподівалися хрестоносці. За версією автора про Кия літописець пише, що він незнатного роду, ходив у гості до могутнього християнського правителя. В 11-12 ст. таким володарем був лише візантійський імператор. Кий ходив походом на Дунай до волохів, спорудив там місто Києвець. Він — сучасник легендарного короля Артура, імператора Кельтики, якому присягнули легіони північно-західної частини Римської імперії. Перша згадка про короля Артура – в хроніці Гальфріда Монмутського “Історія бритів”. А один з його рицарів Круглого Столу є бард і виночерпій Кай (Кей, Кеус, Кеудон). Він – незнатного походження, але у горностаєвій шубі і є королем андекавів. Останні є антами-киянами, представниками черняхівської культури, до якої належали анти, веніли і гепіди та сармати. Автор стверджує, що засновник Києва емігрував на Захід. За іншими переказами рицар Кей – син вихователя короля Артура Ектора Окраїнного, брата знаменитого Ланцелота, а обидва останні – сини короля Агревадена Окраїнного (згадаймо, що назва “анти” з іранської перекладається як “окраїнні”, “охоронці межі”, і де-які дослідники співвідносять з антами назву “Україна”). Як повідомляє “Історія бритів”, саме Кай є командиром кінноти короля Артура і гине у бою з римлянами. Те, що писемні джерела римлян не знають слов’ян, не повинно нас турбувати. Алани розглядаються вченими як засновники рицарської традиції в Європі. До речі, саме в перекладі з тюркської мови (на якій говорили вороги слов’ян гуни і авари) слово “алан” означає “полянин”. І похований рицар Кай у місті Кам, назва якого з французької перекладається як “рівнина, поле”, що явно відсилає нас до полянського князя Кия. Також, начебто, саме від імені народу короля Кая андекавів походить назва етнографічної території Анжу на березі Луари. Не дивно, адже саме вздовж Дунаю, Рейну і Луари можна потрапити до Біскайської затоки, де в місті Нант перекази розташовують знаменитий Камелот – двір короля Артура. Тут також безліч топонімів з компонентом Рус- (Русіана, Русільон, Русціно, Русітон). Поряд – Вандея, країна венедів, племінного симбіозу слов’ян і кельтів. Соратником Кая, володаря андекавів, називається рицар Хальдін, король народу рутенів. Чи не слід в останньому бачити засновника нашого Галича?.. Та й аналогічним шляхом переселилися на захід і франки на чолі з Меровінгами зі своєї казкової прабатьківщини “Аркадії” (“Ведмежої”), рухаючись вздовж Дунаю через країну Меруве (тобто Моравію) і Рейн у Бельгію, в район Арден, де стали “нижніми франками”, легендарними “нібелунгами”, які завоювали Галлію з їх кельто-алано-римським населенням, але перейняли мову міжетнічного спілкування підкорених…
Дочитали? І, як??????
Після завоювання германськими франками Галлії вони асимілювали й епоси підкорених. І образ Кая вже вигулькує у середньовічному французькому епосі “Алісканс”, про рицаря Гільома де Желена, начебто нащадка Меровінгів і героя поеми “Віллехайм” з циклу про Грааль. Кай вже виступає як побратим Гільома на ім’я Ренуар, а його зброєю є кий. Походження його цікаве – він куплений у работоргівців (а згадаймо, що в Європі слово “слов’янин”, “склавін” означає “раб”) і відправлений слугувати на кухню (а Кай з епосу про короля Артура прислуговує кравчим або виночерпієм рицарів Круглого Столу). Насправді ж Ренуар виявляється знатного роду і братом дружини Гільома. Ренуар стає хоробрим воїном і отримує за дружину принцесу Аелісу. Також внук Ренуара і Аеліси рицар Реньє стає вірним соратником Гільома і принцеса Ідуана народила від нього Танкреда, вже історичну особу, учасника першого хрестового похду, правителя-регента Антіохії. Закінчив свій життєвий шлях Ренуар у Бріудському монастирі, де досі зберігається кий святого Ренуара, яким він громив невірних…
Респект Юрію Височанському, — прикарпатський видавець, — який вклав кошти в таку з усіх боків унікальну книжку. Комусь вона може не сподобатися, але для тих, хто фанатіє від фолу між наукою і фантасмогорією — незамінний кайф та ще й дуже-дуже на довго.