Наслідок взяття Толедо відіграло важливу роль в подальшій історії Європи - не тільки військовій, а й науковій. В 1130 р. католицький архиєпископ Раймунд засновує "Колеґію перекладачів", аби спростувати "неправдиві принципи" мусульманської релігії на підставі їх писань. Цим зайнялисяся богослови - клюнійський абат Петро Досточтимий та Родріґо Гіменес де Рада під керівництвом архидиякона Домініка Гундисаліна. Ними була здійснена грандіозна робота перекладів арабських творів (в тому числі і греко-римських) на латинику. (Тільки Ґерард Кремонський переклав більш ніж 70 арабських праць з філософії, медицини та алхімії).
Нагадаємо, що ще за Ґарун-аль-Рашида та його правонаступників філософський напрямок в Ісламі розвинувся саме завдяки перекладам творів греко-римської культури періоду піздньої античності. В арабському світі отримують визнання праці послідовників Платона та Аристотеля (в неоплатоністському тлумаченні) таких як Абу Юсуф аль-Кінді, аль-Фарабі, Ібн Сіна (Авіценна), Ібн Массар, Ібн Хазм, Ібн Баджа (Авемпас), Ібн Туфайль, Ібн Рушд (Аверроес), Ібн Арабі та ін.
Завдяки цим перекладам християнська Європа знайомиться з філософією Аристотеля, на основі якої виникає нова, схоластична філософія, яка набуває характеру церковного догмату та пропагується в працях Ансельма Кентерберійського, Петра Ломбардця, Петра Абеляра, Альберта Великого, Томи Аквінського та ін.
Зрозумівши, що за вченністю арабів стоїть не що інше, як греко-римська античність, з'являється велика зацікавленість вже не до перекладів чи коментарів, а першоджерел.
Вже Козімо Медічі доручає Марсіліо Фічіно переклади не тільки манускрипту Гермеса Трисмеґіста "Corpus hermeticum", а й творів Платона, "Еннеади" Плотіна та інші праці неоплатоніків, що в подальшому зіграло велику роль в розвитку релігійної думки епохи Відродження.
Для Марсіліо Фічіно, Джованні Піко делла Мірандоли та й всієї Платонівської Академії, заснованої у Флоренції, в рамках містико-герметичного неоплатонізму, існує Софія Перенніс (єдина та відвічна мудрість).
А це означає, що Гермес-Трисмеґіст, Зороастр, Мойсей, Орфей, Давид, Піфагор, Платон в рівній мірі володіють однією й тією ж тайною істиною, яка надихає різні традиції. І ця істина виражена в магії, каббалі, різних містико-алхімічних та езотеричних тенденціях, а їх вивчення та практикування дозволяє відкрити пізнання божественного та людського. В подальшому це вплинуло та проявилося в масонстві, окультизмі, розенкрейцерівських та інших таємних товариствах, які в епоху Відродження оформилися в самостійні вчення, протиставилися Католицькій Церкві та кардинально змінили історичний розвиток Європи.
P. S. Коли після альбігойського Хрестового Походу в 1244 році впала головна катарська фортеця Монсеґюр, вожді катарів встигли перебратися на Північ Італії. Французький дослідник Жан Дювернуа вважає, що раптове з'явлення в Ломбардії цілого прошарку заможних купців та банкірів, пов'язано з тим, що туди були переправлені багатства альбігойців. (В 1250 році Свята Інквізіція зафіксувала перебування в Берґамо їхнього єресіарха Іоанна Луґанського).
Але крім коштів ними в дискурс також було принесено "неоманіхейське" т. зв. оріґеністське вчення отців нітрійської пустелі, яке зайняло своє місце в панорамі епохи Відродження. І чи не ними було створено уявлення про Середньовіччя як про темні та фанатичні часи?
Комментариев нет:
Отправить комментарий