Юлія Філ: Індія скотилася в моральний релятивізм

 The Hindu на вечір принесло резюме сьогоднішнього дня з першим заголовком «Чому Індія відмовилася підтримати комюніке саміту щодо України?». Далі будуть міркування радше філософські, ніж політологічні чи геополітичні. 

Міністерство закордонних справ дало свої короткі пояснення, але The Hindu присвятило цьому окрему велику статтю, яку почало зі слів:

«Дводенний міжнародний мирний саміт щодо України, який проходив на курорті Бюргеншток у Швейцарії [...], виявив лінії розлому в поглядах світу на війну, замість того, щоб продемонструвати єдину відповідь». 

Цей розлом, як видно з думки Індії й низки інших держав, що не підписали комюніке, пролягає по лінії відсутності діалогу з рф. Мовляв, як ми можемо підписувати документ про мир на саміті, на якому не було однієї «сторони конфлікту». 

От у зв’язку з цим я подумала, яка ж зручна позиція, прямо не причепишся. Бо поза контекстом заклики до діалогу звучать дуже благородно і обґрунтовано. Ну що може бути поганого в закликах до діалогу? Не я придумала, але термін «леопольдизм» (Кіт Леопольд. - ред)) тут дуже доречний – «Рєбята, давайте жить дружно!». Ми ж за все хороше проти всього поганого, які до нас можуть бути претензії?  

Теж дуже цікаво, як парадигма діалогу і леопольдизму узгоджується з парадигмою міжнародного права і закликами до поваги територіальної цілісності суверенних держав. Виходить, що діалог в очах країн, що не підписали комюніке, передбачає легітимізацію вимог росії, тобто легітимізацію окупації територій? Питання, чи країни, які відмовилися підписувати документ, свідомо не помічають цю суперечність? Про неї The Hindu не написало.

Таку позицію, яка поза контекстом виглядає дуже благородно і справедливо, і навіть позірно апелює до моральності й універсальних цінностей, а в контексті перетворюється на свою протилежність, тобто підтримання зла, можна назвати МОРАЛЬНИМ РЕЛЯТИВІЗМОМ. Це позиція, яка створює ілюзію морального і етичного вибору, тимчасом як насправді ігнорує моральний і етичний вимір проблеми. Уже не кажучи про те, що така позиція найчастіше спрямована на уникнення відповідальності.

І ця проблема є не лише на рівні держав і суспільств, вона присутня також на рівні індивідів. Зокрема, я бачила таку позицію у представників деяких українських конфесій – «ми за мир», «ми поза політикою, бо політика – це брудно, а ми – духовні», або у плакальників з приводу бідних палестинців – «ми захищаємо слабких», «нам жаль слабшого», або у лівих борців з колоніалізмом – «Америка – неоколоніальна сила, фу-фу-фу». 

Цікаво, коли Росія з Китаєм замутять свій саміт миру, Індія буде послідовною і теж не підпише комюніке такого саміту через те, що на ньому не буде України?