Андрій Богданович: СССР і рашизм

"Геокультурний" код радянсько-російської цивілізації.

## Формула радянсько-російської цивілізації: нафта, армія і культурна вітрина

Радянський Союз, а згодом і Російська Федерація, сформували унікальну цивілізаційну модель, яку можна звести до трьох головних компонентів:

1. економіка нафтової труби,

2. організація її військової охорони,

3. і реклама балету, музики та літератури.

Ця формула є не лише метафорою, а й коротким аналітичним портретом того, як функціонувала — і функціонує — ця держава в глобальному просторі.

### 1. Нафтова труба: економіка ресурсу, а не інновації

Економічна основа — це експорт сировини, передусім енергоносіїв. Радянська економіка базувалася на великомасштабній видобувній індустрії, зокрема нафті й газі. У пострадянській Росії ця модель не лише збереглася, а й стала ще більш централізованою: "труба" перетворилася на головний канал наповнення бюджету і головний важіль зовнішньої політики.

Це — "економіка ренти", не творення, а контроль за потоком ресурсу.

### 2. Військова охорона: структура силового контролю

Щоб утримати цю модель, держава вибудувала складну вертикаль силового захисту — від армії до спецслужб. В СРСР ця система була оформлена в ідеологічну оболонку марксизму-ленінізму, у РФ — у вигляді "державного патріотизму". Але суть залишилася незмінною: держава — це, насамперед, механізм контролю за ресурсом, територією та населенням.

Головна функція армії — не лише "захищати батьківщину", а гарантувати безперервність руху нафти та газу через геополітичні кордони.

### 3. Культурна вітрина: балет, Чайковський і Достоєвський

Щоби компенсувати брутальність першого й другого пунктів — світові демонструвалася "висока культура": балет, класична музика, література. Це культурне обличчя мало два завдання:

* зовнішнє: створити образ "духовної імперії", альтернативної західному меркантилізму;

* внутрішнє: забезпечити культурну гордість для власного населення, заміщаючи нестачу матеріального добробуту величчю "російської душі".

Це не випадково — це стратегічна частина цивілізаційного проєкту. Радянська (а згодом і російська) "м’яка сила" спиралася не на свободу, а на витончену культурну гордість.

---

## Висновок

Ця триєдина модель — труба, охорона, балет — створила парадоксальний симбіоз важкої індустрії, мілітаризму і витонченої естетики. І хоча зовні вона видається могутньою, внутрішньо — це система, що не продукує майбутнього. Вона не базується на інновації, свободі чи конкуренції, а на контролі, силі та пам’яті про культурну велич.

Завдання сучасного світу — розпізнати цю формулу не лише як форму, а як спосіб буття, який впливає на міжнародні відносини, культуру, інформацію і навіть війну.