Андрій Сошніков: Що зробив смартфон? Він здійснив грандіозну буржуазну революцію. Він дав людині автономію

Існує зворушливий обивательський міф, який звучить так: «Ось раніше, до проклятих смартфонів, люди жили дружно, ходили одне до одного в гості, співали пісень під гітару і були єдиним цілим. А зараз уткнулися в свої світні коробочки і стали самотніми роботами». 

Це, звісно ж, нісенітниця і повна 

Те, що благодушний обиватель приймає за «душевну згуртованість» минулого,інтелектуальна сліпота.  насправді було двома речами: жорстокою побутовою безвихіддю і тотальним взаємним контролем.Чому люди в умовному 1975 або 1890 р. так багато «спілкувалися»? Та тому що в них не було альтернативи. Якщо у вас в кімнаті горить одна тьмяна свічка або працює один радіоприймач на весь барак, ви змушені сидіти пліч-о-пліч з іншими людьми. Ви спілкуєтеся не від надміру любові, а тому що вам холодно, нудно і нікуди подітися. Це згуртованість пасажирів у набитому трамваї. Щойно у кожного пасажира з’являється можливість пересісти в особистий автомобіль (або піти у свій персональний цифровий світ) — «велика дружба» вмить випаровується. Виявляється, люди не так уж і хотіли слухати чужі анекдоти. 

У доцифрову епоху людина була прив'язана к географічній точці та колективу. Сільська громада, комуналка, партійні збори, ЖЕК. Ви зобов'язані були «згуртовуватися» з сусідами, тому що ці сусіди могли написати на вас донос, залити вам стелю або розподіляти дефіцитні фінські гарнітури. Це була не солідарність, а кругова порука і вимушена дипломатія заручників. Ви посміхалися колезі по НДІ просто тому, що вам разом стояти в черзі за підгнилою картоплею.

Що зробив смартфон? Він здійснив грандіозну буржуазну революцію. Він дав людині автономію. Сьогодні обиватель уперше в історії отримав право не бачити тих, хто йому неприємний. Гаджет не роз'єднав людей, він просто прибрав фальшиву, примусову склейку. Тепер, якщо ви хочете спілкуватися з дослідниками візантійської поезії, ви спілкуєтеся з ними, навіть якщо вони живуть у Лісабоні. А думка сусіда-алкоголіка по під'їзду вас більше не хвилює. Ви вийшли з-під його контролю.

Нинішній лемент про «втрату людяності» — це плач колишніх наглядачів і нудьгуючих тиранів. Їм прикро, що об'єкт їхньої уваги (сусід, дитина, підлеглий) пішов у свій гаджет і став для них недоступним. Людство не стало менш згуртованим. Воно просто вперше стало об'єднуватися за інтересами, а не за вироком розподільчої системи чи географічної випадковості.