Неодмінною умовою щасливого побутування вітчизняної науки складає її потенціал учених. Вершинними досягненнями української лінгвістики є праці Л. Булаховського, А. Білецького, О. Мельничука, В. Русанівського, Ю. Шевельова та ін. Продовжувачем філологічних ідей київської наукової школи є доктор філологічних наук, професор, академік НАПН, завідувач кафедри загального та германського мовознавства Віталій Іванович Кононенко.
В.І.Кононенко походить із шляхетної родини київської театральної еліти. Батьківські корені його сягають козацтва. Дві складові сімейних традицій – досконале інтелектуальне пізнання нового та працездатність – сприяли захопленню наукою та наполегливості в досягненні мети.
Коло наукових зацікавлень вченого охоплює різні напрями його пошуків, що свідчить про широкий діапазон лінгвістичної ерудиції: символи і концепти українського дискурсу, українська лінгвокультурологія, контрастивна граматика, семантичний синтаксис, мистецтво, мемуарна література.
Вчений одним із перших в Україні почав з продуктивною послідовністю освоювати символи рідної мови, ілюструючи їх творами класиків української літератури. Теоретичні постулати досліджень символів можуть слугувати при укладанні словників, підручників, введення їх в науковий обіг сучасних когнітологічних студій.
Визначальна глибинність теми українських символів суголосна з іншими науковими спрямуваннями вченого — лінгвокультурологією, поставивши її на суто рідномовний грунт, В.І.Кононенко набув беззастережного авторства терміна «українська лінгвокультурологія» в сучасному мовознавстві.
Прикладний аспект наукової роботи лінгвіста простежується в типологічних студіях («Контрастивна граматика української та польської мов», 2010). Різносторонній комплексний підхід до осмислення основ контрастивних граматик, зокрема українсько-слов’янських із врахуванням безперервності змін у процесі функціонування мов, сприятиме науковим зв’язкам нашого університету із спорідненими науковими інтересами кафедр польських, чеських та інших університетів.
У сфері семантичного синтаксису охоплені параметри досліджень аргументно-предикатних структур українського речення, які уклалися у численних дисертаціях аспірантів Віталія Івановича. Це свідчить про виникнення лінгвістичної школи вченого, яка розвиватиме в різних варіаціях ідеї вчителя в структурному синтаксисі.
Дещо мемуарний характер має видання про свого батька «Долі та ролі» (2010) і цілком присвячене його творчості. До слова, батько Віталія Івановича разом з українськими корифеями сцени закладав підвалини сучасного театру, безпосередньо беручи участь у знакових постановках театрів Харкова і Києва. Видатний актор І. Кононенко утверджував національні цінності й в кіно, інтерпретуючи у своїх ролях достовірність самобутнього характеру народу, його харизму.
Різноплановість інтелектуальних інтересів професора поширилася і на мистецтво, зокрема живопис. Вчений і тут сказав своє вагоме слово, проникаючи у смисли та тематичне наповнення картин світової класики: у 2012 році видає книгу «Загадковий світ мистецтва».
Не можна не відмітити також видавничо-просвітницької діяльності Віталія Івановича, направлену на ознайомлення прикарпатських вчених з досягненнями вітчизняної лінгвістичної думки. Під його редакцією виходить науковий журнал «Етнос і культура», відбуваються систематичні міжнародні наукові конференції «Семантика мови і тексту»
Наукові та організаторські здібності В.І.Кононенка достатньо виявилися в його ректорській діяльності протягом 18 років керуванням вузом.
Особливо хочеться сказати про людські якості ювіляра. Він володіє певною витримкою, почуттям справедливості і турботою про колег.
Насамкінець відмітимо, що Віталій Іванович зустрів свій ювілей в плідній творчій діяльності і побажаємо йому доброго здоров’я і багато літ активного наукового ентузіазму.
Петро Дрогомирецький,
доцент кафедри загального
і германського мовознавства
