А могли ж колись, могли.
Держава Московська постала в кін. XV ст. як оплот “істинної” віри. Після падіння Візантії Залісся залишалося єдиним православним політичним утворенням, що зберігало сякий-такий суверенітет — тож уже при Івані ІІІ з’являється оригінальна концепція Нового Ізраїлю і богообраності русского народа, а при Василі ІІІ — теорія ІІІ Риму. Для економічно й культурно відсталої спільноти, якій нічим було похвалитися перед сусідами, релігійна місія стала потужним духовним стимулом у відстоюванні власного суверенітету й реалізації експансивних планів.
Але вже після Смути, при Романових, цей проект почав себе вичерпувати, бо в епоху технічного прогресу самої лише духопідйомності було явно замало. Поляків на початку XVII століття ще сяк-так із божою поміччю вигнали, а вже вікно в Європу на поч. XVIIІ ст. якимось ісконно-посконним методом прорубати ніяк не виходило. І Росія переродилася — перевдяглася в європейський каптан, напозичала в німців різних хитрих кунштюків — і пішла "давати нємцу пєрцу". І це працювало, аж поки європеїзація не дійшла "до основанья, а затєм...".
При Петрі модернізація торкнулася тільки “надбудови” - держапарату, армії, флоту, ВПК, освіти, культури і побуту вищого класу, що безпосередньо контактував із зовнішнім світом і приймав стратегічні рішення. Але вже Жалувана грамота Катерини закріпила за дворянством приватну власність (що неринковій системі категорично протипоказано), а приватна власність дала йому дозвілля — воно начиталося Кантів з Вольтерами — і пішло "колєбать столпи". Дворянський бунт придушили, але Кримська війна показала, що без пожвавлення економіки за європейським паровозом не угнатися — і тоді реформи Олександра ІІ породили буржуазію з різночинцями, які стали бомбами кидатись і влаштовувати буржуазні революції — і завалили таки самодержавство, без якого Государству Россійскому настав формений кірдик.
І тоді Росія знову переродилася — скинула європейський каптан і накрилася червоним кумачом. У чому полягала суть ідеї комунізму? У повному й тотальному одержавленні всіх засобів виробництва і поверненні граничної централізації системи управління. І протягом кількох десятиліть це давало потужний модернізаційний стимул, але в кін. ХХ ст. себе вичерпало з тих самих причин, із яких вичерпуються всі політичні системи, засновані на перерозподільчому типі економіки — через перевитрату ресурсів і деградацію еліт, бо централізоване відчуження й перерозподіл продуктів виробництва і висока продуктивність праці та технічний і соціальний прогрес — речі несумісні.
І знову настала на Москві Смута, з якої вилупився Путін — і... пустота. Уперше за всю свою історію Держава Московська іде воювати світ з обернутою назад головою.
Що це для нас означає? Це означає, що вливатися в склад російської держави вже немає ніякого сенсу. Якщо в попередні історичні періоди укураїнська людина ще мала там якість перспективи для самореалізації (і, якщо чесно, вони були навіть кращі, ніж у панській Польщі чи під подолом Бабці Австрії), то зараз ця тупикова гілка всесвітньоісторичної еволюції вже не здатна плодоносити в принципі. Все, приїхали: станция конєчная, Тайожний Тупік.
Проте, не варто недооцінювати силу приречених. Якщо пацюка загнати в куток, він може стати дуже й дуже агресивним. А тут — не пацюк, тут — цілий ведмідь із ядерною дубинкою — як псіхоне — "мало не покажеться....".
А позаяк сили нерівні і симетричної дубинки ми не маємо, нашим нагальним завданням нині є вижити і вистояти і дочекатися сприятливої міжнародної кон'юнктури. Що неможливо зробити, не виригавши з себе внутрішню Росію, що розміновує шлях зовнішній, пролазить у наше sancta sanctorum, перебиває культурний код, затьмарює розум нації, паралізує волю і робить її легкою здобиччю Імперії Зла.
Комментариев нет:
Отправить комментарий