Ярослав Дашкевич: Терором по тероризмі

У 60-х рр. я був особисто знайомий з кількома терористами. Аджарець Мжаванадзе, морський офіцер, застрілив першого секретаря райкому за те, що цей намагався залицятися до його, Мжаванадзе, жінки. За політичний терор його засудили на 25 років ув'язнення. Ще зустрів я одного старенького росіянина, який в п'яній компанії сказав, цо Сталіна треба повісити. Його засудили на 25 років за намір здійснити терористичний акт. Подібних "терористів" я зустрічав у Піщаному спеціальному таборі в Казахстані більше.

Справжніх політичних терористів в таборах не було; їх або розстрілювали в 30-40-х рр., або, якщо судили пізніше /коли було скасовано смертну кару/, тримали у закритих в'язницях суворого режиму,

Вся ця фантасмагорія дуже нагадує сучасні часи - може й це безправніші - коли мирних людей знищують бомбами і ракетами за "підтримку тероризму".

Сьогодні існує велетенська література, присвячена теророві й тероризмові /згодом поясню різницю між цими двома термінами/, яка тепер фантастично розбухає після вересневих 2001 року подій в Сполучених Штатах Америки. Праці 70-80-х рр., переважно американських /назву И.Александера, С.М.Фінгера, Д.К.Рапопорта, М.Столя/1 та німецьких /Ф.Вордеманна, В.Лякера, В. дон Беєр-Катте, С.Біндера та інших/ політологів2, з якими я знайомився - особливо ж німецького політолога П.Вальдманна3 - допомогли мені узагальнити проблематику.4 Бо згадані дослідження перейшли вже до рангу кла-сичних. Вони же позбавлені того істеричного нальоту, який дуже характерний для сучасних оборонців капіталістичної "нової еконо-міки", імперіалізму та глобалізації. Очевидно, й злободенну най-новішу літературу та пресу я не залишив поза увагою.

Намагатимуся, хоча б поверхово, розглянути кілька проблем: