«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
По вероисповеданию — римо-католики и греко-католики.
Сейчас многие чангоши, в отличие от более западных секеев, сильно румынизированы, большинство либо полностью перешли на румынский язык, либо говорят на смеси древневенгерского и румынского языков. Всего насчитывается 83 селения, где проживают около 250 тысяч чангоши. Однако из них лишь 60 тысяч чангошей говорят на диалектах родного языка.
Численность, по мнению некоторых представителей чангошей, может достигать 250 тыс. человек, тогда как перепись населения Румынии зарегистрировала 1 370 чангошей. Высокие неофициальные оценки численности чангошей опираются на убеждение, что все католики, живущие в Молдавии, - это перешедшие на румынский язык чангоши. В докладе Комитета по науке, культуре и образованию Совета Европы от 4 мая 2001 г. содержится следующее утверждение: «Хотя не все согласны с подобным утверждением, однако полагают, что от 60 000 до 70 000 человек говорят на языке чанго». По другим данным их численность составляет 310 тыс. человек.
Представители другой венгерской общины в Румынии, секеи, более известны и многочисленны (0,7 млн чел), проживают к западу, в регионе Трансильвания, и более известны за пределами страны.
Как и секеи, чангоши — народ с неясным происхождением. От Венгерского королевства чангоши отделились рано, после монгольского нашествия в XIII веке.
Хотя чангоши видят себя отдельным народом, официальные власти Румынии противятся введению образования на языке чангошей, несмотря на давление со стороны ЕС. Поэтому традиций официального или литературного языка у чангошей нет — существуют только диалекты.
Комментариев нет:
Отправить комментарий