«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Однако, инволюционировало и Орденское начало, хотя, во многом, и опосредовано. Возник уклад, в центр которого было поставлено Служение, но уже без какой либо значимой сакральной, то есть, воинской нагрузки. Речь идёт о бюрократизме.
На Западе победила аристократия Привилегий, установившая господство капиталистического уклада.
В России же аристократия Привилегий была намного слабее – в силу ряда причин, о которых надо говорить отдельно. Зато очень силён был принцип Служения. В сочетание с Сакральностью он давал свой положительный эффект, сдерживая натиск Анти-Традиции.
Однако, нарастала десакрализация, которая всё более и более «гасила» орденский аспект.
Результат был крайне интересен.
В России произошла буржуазная революция, в подготовке и осуществлении которой участвовали многие представители аристократии. Но власть они удержать не сумели, и она перешла к бюрократии. Это, конечно, была новая бюрократия – с вкраплениями старой, но всё-таки. (И здесь тоже активное участие приняли многие аристократы) Причем, речь шла именно о партийной бюрократии.
На вооружение нового сообщества «слуг (!) Народа» были взяты орденские технологии. Не случайно Сталин говорил о Партии, как об «ордене меченосцев», а Троцкий – как об «ордене самураев».
Нельзя сказать, чтобы это была пародия, имела место некая полу-пародия. Настоящая контр-инициатическая Пародия предполагает апелляцию (искаженную) к сакральному, к Трансцендентному, чего у большевиков всё-таки не было.
Из власти партийной (недо-Орденской) бюрократии и вырос госсоциализм, или, если угодно, госкапитализм. Здесь, конечно, также была мощная линия Привилегий, но официально всё подчинялось идее Служения – Народу, Партии и т. д. В конечном итоге, данная система рухнула. Идея Привилегий оказалась более привлекательной.
И это не случайно. Настоящее Орденское служение предполагает Служение именно Траснцендентному Принципу, Абсолюту. Он же персонифицируется в фигуре сакрального Монарха, Царя, принадлежащего к особому Роду, имеющему именно трансцендентный мандат на правление. В то же время, большевики сыграли и определенную положительную роль, затормозив процесс втягивания России в капитализм. Последний, безусловно, намного более инволюционен.
P.S. Весьма интересный момент. Партийная бюрократия пыталась опираться на рабочих, на пролетариат, который также можно назвать «сословием слуг». И пролетариат оказал ей мощную поддержку – естественно, не на «сто процентов». Однако, на выборах в Учредительное собрание большевики получили твёрдую поддержку именно в Центрально-промышленном районе.
Сам трансцендентный мандат Монарха может иметь разные интерпретации: для японцев если что то не хорошо в государстве, то в этом виноваты подданые, отклонившиеся от едино верного компаса - Мандата Небес, данного Императорскому роду (поэтому у них династия аж с 7 в. до н.э. правит); для китайцев (да и древних египтян) если что-то не так в государстве, то виновата именно императорская династия, потерявшая доверие у Мандата. Таким образом, её надо сменить и вручить мандат иной династии (отсюда вся эта чихарда царств и династий). В России, как видим. этот же "китайский" (евразийский, материковый) принцип, в то время как в Японии именно "островной" ("океанический"; сюда же попадают Британия и США с их консерватизмом в политическом устройстве).
ОтветитьУдалитьПане Олеже, Ваше протиставлення "китайського, євразійського, материкового" принципу "острівному, океанічному" вельми нагадує одну з головних ідей Алєксандра Дугіна - про одвічне протистояння цивілізацій Суходолу (“теллурократів” - євразійських імперій: Риму, Франції Наполеона, СССР, ІІІ Рейху) проти цивілізацій Моря (атлантистів, талассократів - імперій, що панували на морі: Карфаген, Британська імперія, США). Це відгомін ідей гуртка Гейдара Джемаля, до котрого Ви обидва належали?
УдалитьЦе не Дугін протиставив, а американські геополітики задовго до нього. Читайте мою монографію "Анти-Дугін; геополітика священного і святого".
УдалитьНі, я ні до якого гуртка з Дугіним і Джемалем не належав.
Належу до "Українського Традиціоналістичного Клубу", "Інтертрадиціоналу" і метаполітичної асоціації "Мезоєвразія".
Vladimir Wiedemann
ОтветитьУдалитьПравославный сталинизм - это и есть самая кричащая контр-традиция. Сегодня "орден меченосцев" защищает интересы наиболее беспринципных хапуг.