Це передусім дві Піскави [6:425],розташовані як у Прикарпатті (басейн горішнього Дністра в Рожнятівському районі Івано-Франківської області), так і в Закарпатті (басейнТиси у Міжгірському районі Закарпатської області). О. Трубачовзапропонував для гідроніма Піскава германську етимологію *fisk-ahw(a)“рибна ріка” [8:50], визнавши його імовірним германізмом. Порівнянонедалеко від обох річок з назвою Піскава є й слов’янський відповідникцієї назви - права притока Пруту Рибниця у Верховинському та Косівському районах Івано-Франківської області [6:461]. Написання назви Піскава і фіксує її зближення (вторинне?) з лексемою пісок. До речі,[6:425-427] фіксує 21 гідрооб’єкг з назвою Піщана, 5 - Піщаний, 3 -Піщанка, 6 - Пісочна, 5 - Піскувата, по одному - Піски, Піскуваня,Піскуватий, Піскуваха, Піщадь, Піщанець.
Дністерська Піскава впадає в річку Молоду, назву якої О.Трубачов теж уважає імовірним германізмом, виводячи її з герм. *muldan “земля” [8:79-80]. Незручним для такої інтерпретації фактом є те, що на р . Молода знаходиться с. Осмолода, та й саму річку теж іноді називають Осмолода [6:372]. Гадаємо, що саме цю темну назву Осмолода й слід уважати вихідною. Форма Молода - її скорочений варіант. Назва ця імовірно є до-слов’янською. Але певність в її германських зв’язках зникає.
Разом з Молодою О.Трубачов зводить до того ж германського слова назву Молдова [пор. ще 4:272]. Однак Й. Йордан називає більше десятка аналогічних топонімів і виводить назву ріки та країни Молдова з рум. molid “вид сосни”, посилаючись на Н. Йокля та характеризуючи слово molid як етимологічно неясне, присутнє також і в албанській мові [ 11:478]. Отже, тут виникає питання про даків-фракійців, яке може поширюватисяй на Молоду - Осмолоду. Втім, чеську річку Молдова разом з лівою притокою Ельби нім. Mulde дехто пояснює як праєвропейську (тобто до-індоєвропейську) неясного змісту [12:201]. Ця інтерпретація на фоні запропонованої О.Трубачовим етимології видається надмірно ускладненою. До речі, М.Павлович упевнено реконструює іллірійську лексему *mal/*mol “гоонімів типу Malibarth та ін. і саме з нею пов’язує назву Молдова [13:34- Осмолода є не “земляною” чи “сосно). 14:180]. Може, й Молода "гірською” і не германськоючи фракійською, а іллірійською?
Складність германської гідронімічної проблеми в Карпатах добрепростежується і на тлумаченні назв Стинавка (ліва притока Стрия наЛьвівщині, на якій знаходиться й с. Стинава, що зберігає давнішу формуназви, пор. 6:530), й Танев (права притока Сяну в Польщі, у джерелахсвідчиться в давнішій формі Tnew, пор. 10:114). Перший з цих гідронімів О. Трубачов визначає як германський (навіть без застереження “імовірний”), посилаючись на В. Ташицького й польську паралель Styna-wa/Scinawa, а для другого припускає зв’язок з іє. *dänu - “(велика) вода”, з германським пересуненням d-t [8:52,264], Але ж не можна позбутисядумки, що в усіх цих назвах приголосний m є етимологічним (а не наслідком германського фонетичного процесу) і, відповідно, самі назви є слов’янськими, що з приводу Танева зазначив Я. Рігер. Варіант Tnew явно має вважатися вихідним, а його важко вирізнити зі слов’янського контексту і за коренем (пор. тнути: йдеться про річку, що протинає собішлях крізь перешкоди), і за формантом (рефлекс й-основ, які важкоприпасовувались до іноземних слів, пор. і суч. пол. Tanew, жін. р., род.відм. Tanwi). У цьому зв’язку й зближення Стинава - стинати набуваєпевного етимологічного сенсу. Втім, цей сенс, не виключено, є тільки народноетимологічним, що можна досить упевнено говорити щодо форми Tanew (на фоні Tnew), пор. пол. tani “дешевий” чи tany “танці” —зрештою, германізми.
На заході досліджуваного регіону маємо, можливо, найвиразнішийгерманізм — найбільшу словацьку ріку, ліву притоку Дунаю Ваг, якийдосить одностайно виводять з герм, wäg “бурхлива вода”, пор. нім. Woge“хвиля” [15:306-307; 3:28; 12:320). У зв’язку з цим гідронімічним фактомособливого сенсу набуває назва Вага, яку В. Стефаник ужив стосовно буковинської річки Виженки [2:110]. Ім’я це більш ніде не зафіксоване, але В. Стефаник був дуже спостережливим та уважним до деталей. Можливо, Виженка мала й паралельну рідковживану германську' назву Вага. Слід вказати й на Вагу в басейні Десни в Чернігівській області [6:80]. Ця назва істотно розширює германський гідронімійний ареал України [8:286] на північний схід.
Говорячи про карпатські гідронімійні германізми, не можна оминутипроблеми наймення Агалінг, яким займалося чимало вчених, а особливо докладно В.Петров. Ця ріка, Agaling згадується в Певтінгерових таблицях III ст. (відбивають стан першого ст.) і з високою імовірністю ототожнюється з Дністром. Власне, тут маємо ситуацію, схожу на щойно розглянуте іменування Виженки. Ріка повсюдно називається Дністром, давніше ще й Тирасом, а в одному джерелі - інакше. Можливо, що і вцьому випадку інакша назва є германською. Від В.Томашека (1889) до Лер-Сплавінського (1946) гідронім Агалінг інтерпретується як германський, конкретно готський, похідний від гот. я£Іпя “важкий” ізгерманським же суфіксом -інг [5:89-90]. Цю етимологію поставив підсумнів М. Фасмер (1923) і рішуче відхилив В. Петров. Однак пропонованед ослідником балтійське розуміння із структурою А-гал-інг [5:90-99] видається значно слабкішим за готське. Скоріше вже назву Agaling (беручи до уваги, що йдеться про фіксацію іноземцем вимови початкунової ери) можна тлумачити як слов’янську й розуміти опозицію Онут [3:12] - Агалінг як локальні наймення одного об’єкта із сенсом “закритий”- “відкритий”. Однак германську інтерпретацію назви Агалінг доводиться визнати найбільш у засад некою.
Погано, що нібито готська назва Агалінг фіксується раніше (І ст.), ніж на території України з’явилися готи [ІІІ-ГУ ст.: пор. 1:144-145]. Вихідз цього хронологічного нонсенсу вказав ще Ф.Брун: бастарни. Бастарни були на території України, зокрема на карпатському підгір’ї, ще до нашої ери і належали до германців, чого не заперечує такий знавець давньої етнонімії, як О. Стрижак [7:34].
Так чи інакше древня германська /конкретніше: готська, а можливой басгарнська/ присутність в Українських Карпатах гідронімічно загалом підтверджується. Ця присутність має кваліфікуватися як інфільтрація. Вона не була ні масовою, ні довготривалою. І при цьому вона накладалася на вже наявну в Карпатах слов’янську основу. Германські гідроніми карпатського регіону (можливо, разом з кельтськими), гадаємо, найдавніший суперстратний, а не субстратний шар щодо слов’янських географічних назв.
1. Грушевський М. Історія України-Руси. - К. 1991. - Т.1.
2. Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини - К., 1973.
3. Карпенко Ю. О. Фракійська гідронімія Українських Карпат // Щорічні записки з українського мовознавства. - Одеса, 1998. - Вил. 5.
4. Никонов В. А. Краткий топонимический словарь. - М., 1966.
5. Петров. В. П. Етногенез слов’ян. -К ., 1972.
6. Словник гідронімії України. - К., 1979
7. Стрижак О. С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. - К., 1991.
8. Трубачов О. Н. Названия рек Правобережной Украины. - М., 1968.
9. Bednarczuk L. Zagadnienie predslowianskiej hydronimii Karpat // Roczniknaukowo-dydaktyczny. Zesz. 47. Prace j^zykoznawcze. 2. - Krakow, 1973.
10. Hydronimia Wisly. Cz. 1 / Pod red. P. Zwolinskiego.-Wrodaw-Warszawa-Krakow, 1965.
11. Iordan I. Toponimia rommeascä.-Bucure§ti, 1963.
12. Lutererl., MajtanM., SramekR. ZemepisnajmenaCeskoslovenska.-Praha,1982.
13. Pavlovic M. Onomastica illirica // Onomastica Jugoslavica.-1969.-T. 1.
14. Pavlovic M. Misli о zadacima onomasüke // Onomastica Jugoslavica. -1973-1974. - T. 3-4.
15. Smilauer V. Vodopis starego Slovenska.-Praha-Bratislava,1932
Комментариев нет:
Отправить комментарий