Троїстість – те, що ніколи не зникало й увесь час живило дивовижно красиву українську традиційну культуру. Феномен Троїстості є найсуттєвішим, визначальним, споконвічно об’єднуючим українців. Про це свідчать багаточисленні символи триєдності в знаннях, звичаях, обрядах, мові, мистецтві Предків.
Ось лише короткий їх перелік: Трибор; Тривір; Троян; тройзілля; тривідь; трисин (за прислів’ям: “Один син – не син, два сини — пів сина, три сини – син!”); трясця; трижон. Три птахи займаються світотворенням, храм зводять у три верхи. До господаря з небес приходять троє гостей – Сонце, Місяць і зоря. Господарю посилаoться три дари: жито, пшениця, всяка пашниця. Юнакові одна дівчина дає коня, друга – дудочку, третя – навчає пісень. Козаку випадає три дороги: до батька, до матінки, до милої. Дівчині – гречній пані – даються три ключі в правій руці, а вона бажає три речі: золоту чарочку, золоту тарілочку, рутвяний віночок для частування, дарування та вінчання. Волоньки орють у три плуги…
У звичаях: три богатирі (казки, легенди); три криниці; трояка; трійка (упряж коней); тронько; трибратня могила.
У топоніміці: Тріoст; Трихатки; Трипілля (Трикут); Троєщина; Тригород; Трахтемирів. У численні: три (на вказівку: не один, не два, а більше, багато); тричі (“Раз сказав, удруге і втретo”, “Тричі просили сісти”, “Тричі закликали”, “Тричі говорили…”); тричі по три (тобто найбільше); триста (“пас тут триста, як скло, товариства лягло – і земля не приймає”); трояк; троячка; тракол; трикілля; тридев’ять земель.
У літературознавстві: травестія; трагедія; триглав.
У мовленні: тримай; тривати; тримний; трилист; трикістя.
У історії: автор “Слова о полку ігорев3м” називає Праукраїну – Землею Трояновою; шлях на полудень – “тропою Трояню”; час – “віками Трояновими…”
Одним із найголовніших архетипів троїстості в українській культупі є символ, шифрограма трисутності буття — ТРИЗУБ (тришула, тридент, триніті).
Древність Тризубу засвідчує пам’ятка праукраїнської дохристиянської віри та історії – “Велесова книга”. У ній ми вперше зустрічаємо знання про Яву, Праву і Наву.
Як бачимо на малюнку (http://www.svoy-style.com.ua/images/art_000_02.gif), НАВА — символізує підземний світ, світ Пращурів, який зображається у вигляді Яйця, що лежить в основі Тризуба. З Яйця Нави виходить, наРОДжується пагін ЯВного (земного) життя, центральний, найгрубший (груба матерія) росток у Тризубі, Дерево Роду — ЯВА. Це явне життя підтримується з обох боків божественними і непохитними Законами Буття, тонкою матерією — ПРАВОЮ. Її два гострих паростки, наче ножі — направляюча сутність Богів, яка виростає із досвіду і мудрості Пращурів (яйця Нави) і оберігає ЯВУ.
У чудовому дослідженні «За законами Світового Ладу» В.Мицик зазначає: “Тризуб зустрічається в мистецтві багатьох історичних культур на землях України, в усіх жанрах народного мистецтва: декоративному малюванні, вишиванні, килимництві, різьбі, архітектурі… Постав він із древньої світоглядної та творчої Традиції. Незчисленні покоління українців освідчувалися його духовною силою, зберігаючи свій етнокод”.
Тризуб як символ бачимо в релігійних системах Індії, куди його було колись занесено праукраїнцями — аріями.Численні зображення Тризуба знаходимо на прапорах, щитах і одязі індійських брахманів та кшатріїв. Індійський бог Шіва тримає у руках Тризуб, який дістався йому у спадщину від високорозвинутої цивілізації аріїв (http://forum.zabor.zp.ua/forum/viewtopic.php?f=52&t=38427).
За найдавнішими переказами, тризуб і жовто-блакитні барви бyли символами легендарної Атлантиди. Тризуба тримають у руках хетський бог Тешубі і ассірійський Вулі, грецькі боги — Деметра, Триптолем, Посейдон, римський Нептун, засновник ламаїзму Падма Самбхаваі та інші життєдайні боги і святі.
На час прийняття Руссю-Україною християнства Тризуб був настільки популярним, що для кращого сприймання широкими верствами народу, хрест довелося об’єднати з ним в один знак. Поєднання хреста й тризуба (який у християнській, символіці має тенденцію до зменшення розмірів на користь хреста) і сьогодні височить над Киеєом на маківках реставрованих Золотих воріт, Володимирського Собору, де тризуб уже ледь помітний, та на низці інших культових споруд.
Яскравим прикладом троїстості в українській культурі — ТРИПІЛЛЯ. В орнаменті трипільців, константує В.Мицик: «є триквестер, трихрест, три лінії, як три промінчики, три канелюрні розводи на покришках, три риски чи три цятки на статуетках, три колові пружки, означені лініями на піддоні чи горловині посудини. Найголовніше, що Сонце на посуді в більшості селищ раннього Трипілля зображено трьома колами. В його образі подано знання, що мірність у центрі Сонячної системи становить 3,001 як заданої сталої для Буття і Руху. Подібне постало не лише в духовно розвиненого космічного світогляду, а й досконалого знання астрономії”.
Триєдність, вважає В. Мицик, є найпроявніша світотворча та духовна величина, вона була визначальною в побуті та в ритуалах трипільців-оріїв. єднання із співмірністю світу, тобто Троїстостю, стало необхідною життєвою потребою: “Образом триєдиності є зображення трьох колосків у мальованому орнаменті Трипілля … Цими Триєдиними колосками на все небо, згідно з переказів, і були нагодовані люди. Таким монументальним зображенням вони підтверджують зміст своєї назви: коло – небесна сила, а сік – живильність землі. Образ Дерева життя, у якому б вигляді він не був, завжди зображається триєдино від Трипілля до сьогодні”.
Триєдність виступала і божественою величиною, якою зображали Богів. Триглав (Богом у трьох лицях) уособлювали – Сварог, Перун, Світовид, пізніше Троян. Їхнє втілення – Тризуб, вияв космічної інформації.
Як констатує В. Шаян вчення “Триглава” постало в Україні у перших словах Дощечки II А в «Книзі Велеса». Сварог, Перун, Світовид керують видимим (проявленим) матеріальним світом. Усі троє вічно живуть одне в одному. Перун – це аспект Сварога, його різновид, світотворча й світоутримуюча іпостась Триглава. Світовид – аспект Перуна і водночас Сварога. Перун – це сам Сварог у троїстості його істоти. “Велесова книга” повідомляє про троїстість Перуна. Як троїсте начало, він містить у собі такі складові: Хорс, Велес, Стрибог. Інші назви цих начал у Перуні: Родогощ, Колендо і Кришень (“А всі вони у Триглаві об’єднані, а вони всі у Нім і від Нього”).
За матеріалами:
С. Болотенко, П. Харченко «ТРИЗУБ — СИМВОЛ СВІТОГЛЯДУ УКРАЇНЦІВ».
О. Братко «УЯВЛЕННЯ ПРО СВІТОБУДОВУ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ СИМВОЛІЦІ»
Ось лише короткий їх перелік: Трибор; Тривір; Троян; тройзілля; тривідь; трисин (за прислів’ям: “Один син – не син, два сини — пів сина, три сини – син!”); трясця; трижон. Три птахи займаються світотворенням, храм зводять у три верхи. До господаря з небес приходять троє гостей – Сонце, Місяць і зоря. Господарю посилаoться три дари: жито, пшениця, всяка пашниця. Юнакові одна дівчина дає коня, друга – дудочку, третя – навчає пісень. Козаку випадає три дороги: до батька, до матінки, до милої. Дівчині – гречній пані – даються три ключі в правій руці, а вона бажає три речі: золоту чарочку, золоту тарілочку, рутвяний віночок для частування, дарування та вінчання. Волоньки орють у три плуги…
У звичаях: три богатирі (казки, легенди); три криниці; трояка; трійка (упряж коней); тронько; трибратня могила.
У топоніміці: Тріoст; Трихатки; Трипілля (Трикут); Троєщина; Тригород; Трахтемирів. У численні: три (на вказівку: не один, не два, а більше, багато); тричі (“Раз сказав, удруге і втретo”, “Тричі просили сісти”, “Тричі закликали”, “Тричі говорили…”); тричі по три (тобто найбільше); триста (“пас тут триста, як скло, товариства лягло – і земля не приймає”); трояк; троячка; тракол; трикілля; тридев’ять земель.
У літературознавстві: травестія; трагедія; триглав.
У мовленні: тримай; тривати; тримний; трилист; трикістя.
У історії: автор “Слова о полку ігорев3м” називає Праукраїну – Землею Трояновою; шлях на полудень – “тропою Трояню”; час – “віками Трояновими…”
Одним із найголовніших архетипів троїстості в українській культупі є символ, шифрограма трисутності буття — ТРИЗУБ (тришула, тридент, триніті).
Древність Тризубу засвідчує пам’ятка праукраїнської дохристиянської віри та історії – “Велесова книга”. У ній ми вперше зустрічаємо знання про Яву, Праву і Наву.
Як бачимо на малюнку (http://www.svoy-style.com.ua/images/art_000_02.gif), НАВА — символізує підземний світ, світ Пращурів, який зображається у вигляді Яйця, що лежить в основі Тризуба. З Яйця Нави виходить, наРОДжується пагін ЯВного (земного) життя, центральний, найгрубший (груба матерія) росток у Тризубі, Дерево Роду — ЯВА. Це явне життя підтримується з обох боків божественними і непохитними Законами Буття, тонкою матерією — ПРАВОЮ. Її два гострих паростки, наче ножі — направляюча сутність Богів, яка виростає із досвіду і мудрості Пращурів (яйця Нави) і оберігає ЯВУ.
У чудовому дослідженні «За законами Світового Ладу» В.Мицик зазначає: “Тризуб зустрічається в мистецтві багатьох історичних культур на землях України, в усіх жанрах народного мистецтва: декоративному малюванні, вишиванні, килимництві, різьбі, архітектурі… Постав він із древньої світоглядної та творчої Традиції. Незчисленні покоління українців освідчувалися його духовною силою, зберігаючи свій етнокод”.
Тризуб як символ бачимо в релігійних системах Індії, куди його було колись занесено праукраїнцями — аріями.Численні зображення Тризуба знаходимо на прапорах, щитах і одязі індійських брахманів та кшатріїв. Індійський бог Шіва тримає у руках Тризуб, який дістався йому у спадщину від високорозвинутої цивілізації аріїв (http://forum.zabor.zp.ua/forum/viewtopic.php?f=52&t=38427).
За найдавнішими переказами, тризуб і жовто-блакитні барви бyли символами легендарної Атлантиди. Тризуба тримають у руках хетський бог Тешубі і ассірійський Вулі, грецькі боги — Деметра, Триптолем, Посейдон, римський Нептун, засновник ламаїзму Падма Самбхаваі та інші життєдайні боги і святі.
На час прийняття Руссю-Україною християнства Тризуб був настільки популярним, що для кращого сприймання широкими верствами народу, хрест довелося об’єднати з ним в один знак. Поєднання хреста й тризуба (який у християнській, символіці має тенденцію до зменшення розмірів на користь хреста) і сьогодні височить над Киеєом на маківках реставрованих Золотих воріт, Володимирського Собору, де тризуб уже ледь помітний, та на низці інших культових споруд.
Яскравим прикладом троїстості в українській культурі — ТРИПІЛЛЯ. В орнаменті трипільців, константує В.Мицик: «є триквестер, трихрест, три лінії, як три промінчики, три канелюрні розводи на покришках, три риски чи три цятки на статуетках, три колові пружки, означені лініями на піддоні чи горловині посудини. Найголовніше, що Сонце на посуді в більшості селищ раннього Трипілля зображено трьома колами. В його образі подано знання, що мірність у центрі Сонячної системи становить 3,001 як заданої сталої для Буття і Руху. Подібне постало не лише в духовно розвиненого космічного світогляду, а й досконалого знання астрономії”.
Триєдність, вважає В. Мицик, є найпроявніша світотворча та духовна величина, вона була визначальною в побуті та в ритуалах трипільців-оріїв. єднання із співмірністю світу, тобто Троїстостю, стало необхідною життєвою потребою: “Образом триєдиності є зображення трьох колосків у мальованому орнаменті Трипілля … Цими Триєдиними колосками на все небо, згідно з переказів, і були нагодовані люди. Таким монументальним зображенням вони підтверджують зміст своєї назви: коло – небесна сила, а сік – живильність землі. Образ Дерева життя, у якому б вигляді він не був, завжди зображається триєдино від Трипілля до сьогодні”.
Триєдність виступала і божественою величиною, якою зображали Богів. Триглав (Богом у трьох лицях) уособлювали – Сварог, Перун, Світовид, пізніше Троян. Їхнє втілення – Тризуб, вияв космічної інформації.
Як констатує В. Шаян вчення “Триглава” постало в Україні у перших словах Дощечки II А в «Книзі Велеса». Сварог, Перун, Світовид керують видимим (проявленим) матеріальним світом. Усі троє вічно живуть одне в одному. Перун – це аспект Сварога, його різновид, світотворча й світоутримуюча іпостась Триглава. Світовид – аспект Перуна і водночас Сварога. Перун – це сам Сварог у троїстості його істоти. “Велесова книга” повідомляє про троїстість Перуна. Як троїсте начало, він містить у собі такі складові: Хорс, Велес, Стрибог. Інші назви цих начал у Перуні: Родогощ, Колендо і Кришень (“А всі вони у Триглаві об’єднані, а вони всі у Нім і від Нього”).
За матеріалами:
С. Болотенко, П. Харченко «ТРИЗУБ — СИМВОЛ СВІТОГЛЯДУ УКРАЇНЦІВ».
О. Братко «УЯВЛЕННЯ ПРО СВІТОБУДОВУ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ СИМВОЛІЦІ»
Комментариев нет:
Отправить комментарий