«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»Mity służyły odróżnianiu się od innych, pomagały w samostanowieniu. Na przykład Litwini pielęgnowali osobny wobec Królestwa Polskiego i Rusi mit pochodzenia wprost z rodów rzymskich. – Głównym bohaterem był Palemon, którzy zabrał ze sobą 500 notabli rzymskich i jak Odyseusz przypłynął do swojej ziemi obiecanej. Wylądował na dzisiejszych terenach litewskich. Litwini chcieli pokazać Polakom i Rusinom, że są im równi – opowiada dr Orzeł.
Mit sarmacki ewoluował, a nawet się rozwarstwiał. Magnateria z czasem, im bogatsza, tym bardziej antycznych przodków sobie wynajdywała. Nie miało znaczenia czy byli oni postaciami rzeczywistymi, sięgano nawet po Achillesa. – Średnia szlachta podśmiewywała się z tych wyobrażeń magnaterii – dodaje badaczka.
A czy mit sarmacki ma coś wspólnego z popularnym ostatnio fenomenem tzw. Wielkiej Lechii? – To brzmi podobnie – mówi dr Orzeł i przyznaje, że turbolechici są wśród nas… prawdopodobnie także wśród studentów historii. – To pokazuje siłę tych mitów. Mamy o sobie wysokie mniemanie, ale ono jest jednak powodowane kompleksami – ocenia badaczka. – Czyli to maska? – pytam. – Tak, często nieuświadomiona – mówi dr Orzeł.
Сарматский миф был нужен именно так, как был нужен, как и все основополагающие мифы, - говорит в эфире Научного радио доктор Йоанна Орзел, историк из Лодзинского университета, исследователь сарматского мифа. - Все европейские общества придумали свои мифы. В средние века так поступали Франция, Англия, Шотландия, и в конце концов это пало на нас. Нам нужно было найти каких-то предков, и это выпало на долю сарматов.
Мифы служили для отличия себя от других, помогали в самоопределении. Например, у литовцев культивировался миф о происхождении непосредственно из римских семей, отдельных от Царства Польского и Руси. - Главным героем был Палемон, который взял с собой 500 римских знатных людей и, подобно Одиссею, отплыл в свою землю обетованную. Он высадился на территории сегодняшней Литвы. Литовцы хотели показать полякам и русинам, что они равны, - говорит доктор Орзел.
Сарматский миф эволюционировал и даже расслоился. Магнаты со временем, чем богаче, тем более древних предков они находили. Неважно, были ли они реальными людьми, даже Ахиллес был достигнут. - Среднее дворянство смеялось над этими идеями магнатов, - добавляет исследователь.
И имеет ли сарматский миф какое-либо отношение к популярному в последнее время явлению т.н. Великая Лехия? «Звучит похоже», — говорит доктор Орзел и признает, что среди нас есть турболехиты… возможно, и среди студентов-историков. - Это показывает силу этих мифов. Мы высокого мнения о себе, но оно все же вызвано комплексами, — говорит исследователь. - Так это маска? - Я спрашиваю. - Да, часто не подозревая, - говорит доктор Орзель.
Комментариев нет:
Отправить комментарий