Пошук на сайті / Site search

«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
[Томенчук Б. П. Етнокультурні та етнополітичні процеси в Східнокарпатському регіоні в умовах глобальних природно-кліматичних змін у Європі (неоліт – пізнє середньовіччя) // Карпати : етнос, людина, цивілізація. – 2023. – № 9. – С. 224? 245]

Також радимо прочитати: Про термін "Прикарпаття" >>>

09.12.2019

Дайчин-тенгри (тиб. Далха) со штандартом в руке, вооруженный луком

Наряду с могущественными идамами, защитниками буддийского учения, ойраты особенно почитали бога войны – Дайчин-тенгри. В сущности, это был бог-покровитель ойратов. Он изображался на главном боевом стяге Джунгарского ханства, а также на военных знаменах калмыцких частей Русской армии.

Знамя 3-го Донского Калмыцкого конного полка

Небольшое, размером приблизительно метр на метр, оно было вышито в калмыцком стиле в 1918 г. по заказу ламы Менке Борманжинова. Воинский стяг создавался по лекалам тибетских икон.

В центре – изображение девы-воительницы Лхамо (Окон-Тенгри), которую окружают священные животные – снежный барс, птица Гаруда, дракон, конь, несущий на спине драгоценный камень Чиндамани, а также всадник в боевом снаряжении.

Изображенное в центре знамени калмыцкого полка божество Лхамо – это демоническое существо, наделенное функцией охранительницы буддизма и хранительницы тайн жизни и смерти. Она вооружена пятью видами магического оружия: «пересеченная палка демонов» (тиб. bdud kyi khram bam); «связка красных проклятий» (тиб. byad dmar gyi khres po); «черно-белые кубики» (тиб. sho rde'u dkar nag); «сумка болезней» (тиб. nad kyi rkyal pa); «клубок ниток» (тиб. mtshon kyi gru gu) [2, c. 123-157].

Сбоку от божества Лхамо изображен Дайчи-тенгри, который считается одним из хранителей Учения. Его функция – поражать врага в битве. Он также выступает в буддизме в виде «бога мщения», мучающего грешников в аду. Древние иконописные изображения Дайчи-тенгри, связанные с добуддийским культом предков, были описаны Г. Потаниным во время его посещения дербетов Северо-Западной Монголии ещё во второй половине XIX в.

В калмыцкой традиции молитвенных стягов, как и в тибетской, принято изображать пять мифологических животных: лошадь с чиндамани, дракона, Гаруду, тигра и белого снежного льва. Каждому животному соответствует один из пяти цветов. Цвета символизируют элементы. Лошадь, несущая на спине драгоценный камень чиндамани, или драгоценный камень Чакравартина «вселенского монарха», изображается в центре молитвенного флага. Чиндамани повсюду сеет процветание и гармонию.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

..."Святая Земля" – прототип всех остальных, духовный центр, которому подчинены остальные, престол изначальной традиции, от которой производны все частные ее версии, возникшие как результат адаптации к тем или иным конкретным особенностям эпохи и народа.
Рене Генон,
«Хранители Святой Земли»
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти