«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
The cause of the tragic event that occurred on 19 – 20 January 1990 was the national rebellion of the people as well as a powerful resistance of the Azerbaijanis to the Communist and totalitarian regime of the Union of Socialist Soviet Republics (USSR). The latter one is considered to be a national revolutionary movement. At that tie on the order from Moscow of the highest authorities of the USSR an invading attack was begun of different military arms onto the territory of Azerbaijan. Particularly, tank and landing military units of the RSFSR's troops entered Baku and began to beat severely the peaceful people, ruined quite a lot of dwelling and even historical monuments. Millions of the country's population people upraise to struggle for the independence of Azerbaijan and announced that all over the world. Baku quickly turned into an arena for battles between the rebelled Azerbaijanis and their enemies.
In those battles the Azerbaijanian people manifested its heroism, and many of the best of that people son died for the national freedom.
In the photos: the killed in the streets and on the squares of the city of Baku (on 19 – 20 January, 1990 г.) while fighting against the invaders, an attack on the peaceful population of the military machines in the streets and on the squares of the city of Baku, movement of the national resitance of the Azarbaijani on the Freedom Square on 19 – 20 January, 1990, Alley of the Killed for Freedom in th city of Baku /
Причиною трагічної події, яка сталася 19 – 20 січня 1990 року, стали всенародне повстання та потужний супротив азербайджанців комуністичному та тоталітарному режиму СРСР, які оцінюються як національно-революційний рух. В той час за наказом із Москви, Центрального керівництва СРСР почався загарбницький наступ різних родів військ на територію Азербайджану. Зокрема, підрозділи танкових і десантних військ РСФСР вступили в Баку та почали жорстоко вбивати мирних людей, зруйнували чимало житлових будинків та історичних пам’ятників. Мільйони людей країни піднялись на боротьбу за незалежність Азербайджану та проголосили про це на увесь світ. Баку швидко перетворився на арену боїв між повсталими азербайджанцями та їх супротивниками.
В цих боях азербайджанський народ справді продемонстрували свій героїзм, а багато кращих синів цього народу загинули за свободу.
На світлині: загиблі на вулицях та майданах м. Баку (19–20 січня 1990 р.) у боротьби з московськими загарбниками, атака на мирне населення військової техніки по вулицях та майданах м. Баку, Рух національного супротиву азербайджанців на Майдані Свободи 19 – 20 січня 1990 р., Алея загиблих за свободу в м. Баку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий