Скіфська богиня Аргімпаса (зі Скарбниці Національного музею історії України)

Скіфи… Вже не раз ми писали про пам’ятки, які залишили 2,5 тисячі років тому мешканці українських степів і лісостепів. Кочовики і землероби створили державу, яка простягалась від Дунаю до Дону. Скіфи були безжальними до ворогів, які посягали на їхні землі. А зі своїми сусідами греками, які оселились на узбережжі Чорного моря після переселення з Малої Азії, мали тісні стосунки.

Про звичаї, природу, релігію, господарство населення Скіфії написав грецький історик Геродот, який у V ст. до н.е. побував у Ольвії – місті, яке греки заснували на Бузькому лимані (с. Парутине, Миколаївської обл.). Розповіді «батька історії» Геродота, а також артефакти, знайдені при дослідженні археологічних пам’яток, відкривають світ буття населення Скіфії. 

Серед тисяч ювелірних виробів – мистецьких пам’яток населення Скіфії – особливо цікавими є твори, на яких представлено сцени, що становлять змістовні розповіді. Їх важко «прочитати», але подібні зображення – наче вікно у далекий світ минувщини.

Цікавий сюжет бачимо на знахідці з кургану № 2 поблизу села Сахнівка Черкаської обл. (розкопки Віктора Гезе 1902 року). Це прямокутна пластина із зображеннями, виконаними в техніці витискування. За місцем знахідки її називають Сахновською пластиною. Центральним образом у композиції з 10 персонажів є жінка (богиня) в ошатному вбранні: її парадний головний убір – циліндрична шапочка (полос), одяг – довга сукня та халат-кандіс, накинутий на плечі. 

Пластина прикрашала головний убір, схожий на той, що увінчує голову богині. Отже, уважно подивимось на всіх дійових осіб композиції на Сахновській пластині. 

Жінка сидить у величній позі, тримаючи в руках дзеркало та посудину – атрибути богині любові Аргімпаси. Перед нею (праворуч) навколішки стоїть чоловік із ритоном і скіпетром у руках. По ліву руку від богині – юнак з якимось предметом (опахалом?) у піднятій лівій руці та двоє скіфів із ритоном, який вони піднесли до вуст. Чоловіки представлені навколішки, один – у профільному ракурсі, а другий – анфас, із профільним зображенням голови. За цими персонажами представлено сцену жертвопринесення: двоє персонажів на колінах, один із кинджалом тримає іншого, щоби нанести удар. Праворуч від центральних образів зображено музиканта (навколішки) біля музичного інструмента, а далі – двоє юнаків, що тримають у руках посудини. 

Є кілька варіантів «прочитання» сюжету Сахнівської пластини. Можливо, перед нами відображення священного бенкету на честь містичного шлюбу богині та Колоксая – першого царя і предка усіх скіфів. До шлюбних обрядів, зокрема, належали й дійства зі священним напоєм, який також відігравав велику роль у жертвопринесенні.

Богиню любові Аргімпасу вважали покровителькою царських скіфів. Імовірно, на пластині показані ритуали, пов'язані зі вшануванням Аргімпаси, які виконували з наміром заслужити її прихильність і одержати допомогу в боротьбі з ворогами. 

Відомо, що скіфи досягли визначної воїнської вправності, прославились своєю сміливістю та звитягою. І вирушаючи у похід, вони звертались до богині-покровительниці, розраховуючи на її допомогу:

Причасти нас, богине, до безсмертя і неба,
До вогню невмирущого, до джерел чистоти.
Крім кумису і м’яса, нам ще вічності треба.
Причасти нас до подвигу, і мечі освяти.
(Борис Мозолевський)

Поглянемо на сережки з костюмного комплексу жінки, могилу якої дослідили в кургані № 10 поблизу села Велика Знам’янка Запорізької області. 

Основна їх деталь – підвіска. Її виготовлено з двох пластин, на яких відтворено однакову сюжетну композицію, відтиснуту за матрицею у високому рельєфі. Пластини спаяні між собою, між ними вставлена і наглухо закріплена висока дротяна дужка. В оформленні підвіски художник зробив акцент на образі богині, яку скіфи уявляли молодою жінкою. Вона сидить на троні, поклавши руки на коліна, у її правиці – посудина з округлим корпусом і широким вінцем. Художник майстерно зобразив жінку. Овал її обличчя з двох боків облямований стрічками, які спускаються від головного убору. Очі жінки напівзакриті, на вустах грає ніжна посмішка. Скіф’янка одягнена у сукню – глухе, накладне вбрання з довгими рукавами, – у якої виразно позначені комір трикутної форми та прикраси рукавів (поздовжні смуги від плеча до зап'ястя). Рельєфними лініями підкреслені складки одягу, з-під якого виглядають носки черевиків.

Праворуч і ліворуч від жінки бачимо зображення сфінксів, образи яких подані детально. Людська голова гордо поставлена на довгій шиї. Обличчя – з правильними рисами. Зачіска – у вигляді валика, вкритого тонкими рельєфними лініями (пасма волосся). Опуклий бюст підкреслено напаяним кільцем, до якого підвішено привіску. Крила сфінксів розправлені і підняті до головного убору богині. Лапи істот опираються на підлокітники у формі баранячих голів. До них також припаяно кільця і прикріплено підвіски.

Богиня на троні є узагальненим образом божества плодючості. Її оточення (сфінкси, барани) сприймали як символи богині, а отже, і культу плодючості. За своїми іконографічними ознаками зображення богині на троні зі сфінксами обабіч нагадує образ Кібели. Її називають матір’ю богів, а культ її походить із країн Малої Азії.  В Ольвії ще з часів архаїки Кібелу вшановували разом з іншими божествами плодючості. Про це свідчать пам’ятки із зображенням богині. Саме вони стали взірцем для скіфського майстра, що відтворив образ, в якому втілені риси шанованої у скіфів богині. 

Але погляньмо ще раз на сережку. Образ жінки викликає в пам’яті слова археолога і поета Бориса Мозолевського про те, що в ній немає «нічого зовсім неземного». Можливо, в уявлені скіфів різні жіночі божества мали риси захисниць, що бережуть і окремих людей, і увесь рід, і життя. Це і Табіті – цариця усіх скіфів, уособлення родинного вогнища, і Аргімпаса – богиня любові і покровителька скіфів царських. 

Вшановували скіфські воїни і богиню любові Аргімпасу, вірили, що надихає вона на подвиги, вселяє сміливість і стійкість. Образ цієї богині бачимо на деяких золотих витворах, зокрема, на золотих нашивних пластинках. Аргімпаса на них зображена в ошатному вбрані; вона гордовито сидить троні, тримаючи в лівій руці дзеркало. За уявленнями того часу, її дзеркало – це портал, через який нові герої потрапляли в інший світ, звідки одержували снагу та відвагу своїх предків, великих воїнів минулого. А найголовніше – любов до своєї землі, до свого народу. Перед нею стоїть юнак, який тримає ритон зі священним напоєм – як благословіння на виконання воїнського обов’язку.

Ці мініатюри знайдені у 1954 році в кургані поблизу м. Мелітополь. Пластинки прикрашали амуніцію скіфа, який належав до військової верхівки. Його поховання було зруйновано ще за давнини, мабуть, задля позбавлення нащадків скіфа пам’яті про звитяжного предка. Але вороги не досягли своєї мети, бо у гробниці була схованка, до якої поклали горит, бойовий пояс та золоті прикраси із зображенням Аргімпаси. 

У 1968–1969 роках на березі Каховського моря, поблизу села Любимівка, археологи дослідили кургани, в яких були поховання чоловіків, жінок і дітей, що належали до нижніх прошарків суспільства. Свідченням цього була відсутність у похованнях багатих дарів: прикрас із дорогоцінних металів, коштовного посуду тощо, – а також незначна висота курганних насипів (здебільшого до 1 м). Поруч із ними знаходились кургани із насипами значно більшого розміру. Їх зводили над могилами людей високого майнового і соціального статусу. В деяких похованнях під цими насипами були знайдені золоті оздоби вбрання та особисті прикраси, які, певною мірою, відображають життя їхніх власників. 

До таких речей належить сережка – один із декоративних елементів убрання дівчини, поховання якої дослідили в кургані № 2 поблизу с. Любимівка. Вірогідно, сережка у вбранні дівчини є ознакою її належності до місцевої аристократії.

Сережка зроблена з двох з’єднаних між собою пластинок, до яких прикріплено дротяну дужку. На лицьовому боці наявне рельєфне зображення жінки, на звороті напаяно гладеньку пластину. Давній майстер створив образ богині, яка сидить на троні. Зображення богині трактують як образ Кібели, матері усіх богів, або як уособлення життєдайних сил природи. Образ жінки виконаний у властивій скіфському мистецтву манері – з характерними для нього узагальненням та спрощенням, гіперболізацією окремих деталей зображення.

Руки богині, з великими долонями, підняті над головою, що нагадує позу моління. Жінка убрана в ошатний костюм: головний убір циліндричної форми і сукню, що нагадує іонійський хітон з напуском над широким паском. З-під хітона виглядають носки черевиків. З лівого боку трона наявні зображення лев’ячої голови та масивних лев’ячих лап (такі ж деталі праворуч були пошкоджені й нині не «прочитуються»). Унизу до сережки, за допомогою трьох кілечок, приєднані чотири пустотілі привіски у формі бутонів. До рук жінки, також за допомогою трьох кілечок, прикріплені круглі пласкі привіски, виготовлені з тоненьких золотих пластин. 

Подібні прикраси носили як скроневі оздоби, прикріпивши їх до налобної стрічки. Сережка мерехтіла на сонці, оживляючи риси обличчя богині, а привіски ніжно дзвеніли. 

У п’ятнадцятирічної дівчини, якій належала сережка, були ще нашийні прикраси – різнокольорове намисто з непрозорого скла і медальйон із зображенням змії.

Але чому сережка у вбранні була тільки одна? Схожі прикраси у середині IV століття до н.е. скіф’янки носили завжди в парі, що, зокрема, підтверджують знахідки з кургану Товста Могила на Дніпропетровщині. 

У давні часи всі прикраси служили оберегами, а образ богині втілював уявлення про вищі сили, від яких залежить плодючість і людей, і тварин, і землі в цілому. Можна припустити, що дівчина одержала 2 сережки у подарунок на шлюб. Але їй не судилося народити дитя, а відтак, коли молоду скіф’янку ховали, то залишили на налобній стрічці тільки одну сережку. 

Як багато ми дізнаємось про племена і народи, що мешкали на наших землях! Тисячолітня історія закарбована в археологічних пам’ятках. Як писав археолог і поет Борис Мозолевський, «Через них переді мною розступаються віки».

Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!