Головною знахідкою у похованні був меч скандинавського типу із прямим двосічним лезом. Руків’я меча складається з округлого навершя і прямого перехрестя. Навершя двоскладове, верхів’я – трьохчастинне. Фронтальна поверхня навершя, його основа, а також перехрестя меча оздоблені інкрустацією. Вона виконана з мідних та срібних дротинок – прямих, розплесканих або скручених. Бічні частини навершя прикрашені трьома рядами скрученої срібної дротинки. Три ряди такої ж дротинки відділяють верхів’я навершя від його основи. Держак оздоблений срібною пластиною, гравірованою вибагливим рослинним візерунком, який має угорське походження. Подібним є і декор пластин, що оздоблювали кінську вузду.
Мечі цього типу були розповсюджені у ІХ – на початку Х століття на півночі Європи. Як і сокири, мечі були улюбленою зброєю скандинавів-вікінгів, яких на Русі називали варягами. Були вони й на озброєнні руських воїнів.
Досі нез’ясованим залишається питання: ким був воїн, похований неподалік Золотих воріт на початку Х століття, – русином, варягом чи угром (мадяром)? Яка доля його спіткала? У яких битвах він брав участь та які країни відвідав у військових походах? Його військове спорядження доводить, що він був мужнім воїном і, можливо, обіймав високу посаду (воєводи?) у княжій дружині. А тому, удостоївся шани бути похованим у найпочеснішому місці – біля головної брами Києва. Були то літописні часи князя Олега, коли Руська держава щойно постала на арені Європи. І на долю її воїнів випало чимало ратної праці.
Україна веде війну з лютим ворогом – війну за життя, за честь і правду. І воїни минулого разом із нашими захисниками боронять рідну землю, як і сотні, тисячі років тому.
Комментариев нет:
Отправить комментарий