Динарську людину відрізняє особливе почуття честі і любові до рідного краю. Переважно динарські жителі Каринтії були єдиними німцями, що після загального краху в 1918 році взялися за зброю, щоб захистити свою батьківщину від ворога. Любов до батьківщини і гордість нею відрізняють людей динарської раси серед всіх народах, де вона представлена. Динарські селяни Тіролю склали кістяк борців проти Наполеона і на пам'ятниках в австрійських Альпах ми бачимо динарські обличчя. Туга за батьківщиною особливо притаманна динарцям. У Росії цим особливо відрізняються українці, і Україна - переважно динарська область. Авантюрист Казанова згадує про нерозважну тугу за батьківщиною переважно динарських словенців; він і сам був схильний до ностальгії і, судячи з його портретів, мав динарську домішку.
Безсумнівно, динарська кров визначає те особливе почуття власної гідності, що відрізняє селян альпійських областей Німеччини й Австрії. Сильна домішка динарської крові віддаляє баварців від північних німців. Кров східної раси, перемішана з нордичною, скоріше сприяла подоланню розходжень між північними німцями, з одного боку, і баварцями й австрійцями, з іншої.
Динарські люди пишаються своєю своєрідністю, дотримуються традиційних звичаїв. В австрійських Альпах жителі кожної долини мають свій діалект, свої особливості будівництва будинків, свої звичаї. Творча своєрідність відрізняє ці місцевості від тих, де переважає східна раса. Для переважно динарського населення України характерні барвисті костюми, прикраси будинків і предметів домашнього побуту, догляд за садами, любов до своїх пісень - усе це риси динарської душі.
Динарскій расі, як і нордичній, властиві войовничі нахили і здібності. Про переважно динарських чорногорців говорять, що вони люблять свою батьківщину, що вони витривалі, сміливі, "природжені солдати". Прекрасними солдатами були у світову війну також французькі й італійські горці.
Дослідники відзначають у динарської раси і її комерційні здібності. Люди цієї раси легко збуджуються, швидко впадають у гнів. Це пов'язано з гіпертрофованим почуттям честі і підвищеною чутливістю, незначний привід може бути сприйнятий як образа. У переважно динарських південно-східних областях Німеччини багато людей засуджено до тяжких тілесних покарань. Але, незважаючи на вибухи гніву, динарській расі властива чуйність. Грубість поєднується в людей цієї раси із сентиментальністю. Динарська людина зазвичай гарний знавець людей, вона вміє помітити їхні смішні сторони і влучно описати їх у словах. Німецькі діалекти динарських областей особливо багаті жартівливими словами і приказками. Динарські люди схильні до вивчення інших народів, вони тонко відчувають природу.
Динарська раса здається мені в порівнянні з нордичною, більш простішою, можливості її розвитку обмежені. Насамперед, вона менш завбачлива. У неї немає щиросердечної тонкості і сміливості думки нордичної раси. Динарська душа задовольняється небагатьма враженнями. У динарській расі нерідко зустрічаються такі люди, яких називають "людьми настрою". Динарский тип - здібний і життєрадісний, з почуттям гумору і схильністю до бійок. Товариськість динарської раси груба і галаслива. Основні її риси - груба сила і прямота. Люди динарської раси люблять розкоші і пишномовні слова. Багато їхніх дій і слова носять на собі печатка екзальтації. Усе піднесене, перебільшене, чарівне в мистецтві барокко - вираження динарскої душі, я писав про це в книзі "Раса і стиль" (1926). Динарські люди - гарні актори. Їхні акторські якості виявляються й у повсякденному житті, вони люблять зображувати "простакуватих дітей природи", за що їх люблять люди інших рас і що допомагає їм процвітати.
Динарська раса має особливе музичне обдарування, і не випадково композитори часто мають динарські риси. Приклади - Паганіні, Тартіні, Керубіні, Шопен, Верді, Берліоз, у німців - Гайдн, Моцарт, Вебер, Ліст, Вагнер, Корнеліус і Брукнер. І не випадково народна пісня в Німеччині жива саме в динарських областях. Улюблені фарби динарської раси - темно-зелена і червоно-коричнева.
По духовній обдарованості я б поставив динарську расу (разом з фальською) на друге місце серед європейських рас. Навіть коли у великих людей Європи помітна домішка ненордичної крові, частіше це домішка динарської (або фальської), ніж східної або західної раси.
Спостереження за студентами Віденського університету змушує мене припустити, що динарська раса не відчуває такої тяги до наукової діяльності як нордична. Австрійські студенти здаються мені більш нордичними, чисто динарські риси зустрічаються серед них рідко. Зате нордично-динарська суміш - нерідке явище серед освічених людей Швейцарії, південної Баварії й Австрії. В Італії порівняно багато студентів належить до динарської раси. Відповідно до досліджень Ліві, студенти у всій Італії в середньому вище ростом, ніж селяни, і переважна форма носа в них - орлина. Це ознаки динарської раси.
* * *
Психічні якості т.зв. передньоазійськой (вірменоїдної) раси, "сестри" динарської раси, сильно відрізняються від її психічних якостей. Психічні розходження здаються мені в даному випадку більшими, ніж фізичні. "Народи переважно вірменоїдної раси, такі як вірмени, греки, євреї відрізняються особливим талантом до торгівлі, розумом і здатністю проникати в душі інших людей" (Лєнц). Передньоазійська раса має також особливе музичне обдарування. Вона схильна до жорстокості, причому до розважливої жорстокості, про це свідчить історія народів Передньої Азії. Докладний опис передньоазійської расової душі див. у книзі Клаусса "Про душу і вигляд рас і народів" (Мюнхен, 1928).
Штиль у книзі "Наші вороги" (Штутгарт, 1916) описує враження від вірменських військовополонених, переважно людей передньоазійського типу: "Вони не стільки заповзятливі, скільки стримано обережні, у них не стільки гордої віри в себе, скільки хитрих розрахунків, - про це говорять їхні зовнішні риси".
Переклад - Сонцеслав Крижанівський
Комментариев нет:
Отправить комментарий