«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Так вот некоторые исследователи считают, что это изображен Антихрист. Мало того, ходят упорные слухи, что эту картину, а может ее репродукцию, некоторые оккультные сообщества города используют на своих мессах. Имеет ли администрация музея какие-то договоренности с оккультным подпольем или это только сплетни испуганного обывателя — неизвестно. Нужно провести расследование.
Немецкий график, живописец и архитектор, мейстер Михаэль Остендорфер (1490-1559) работал в Регенсбурге, где участвовал в строительстве и росписи капеллы Святой Марии – средневековой резиденции баварских герцогов. Был придворным художником курфюрста Пфальца (электора Палатината Рейнского), имперского стольника и имперского викария Фридриха ІІ Виттельсбаха (1486-1556) в Ноймаркте-ин-дер-Оберпфальц. Последний покровительствовал своему племяннику и наследнику на княжеском престоле Отто Генриху (Оттхайнрих; 1502-1559), который, кроме пропаганды протестантизма толка Андреаса Озиандера (сыгравшего решающую роль в обращении тевтонских рыцарей в лютеранство и первым издавшего сочинение Коперника «О вращениях небесных сфер» и написавшего предисловие к нему), занимался черной магией и алхимией в принадлежащем дяде Фридриху ІІ замке в Гейдельберге, а затем в кармелитском монастыре Вайнхайма.
Испытал влияние творчества художников дунайской школы, главой которой был немецкий живописец и график эпохи Возрождения Альбрехт Альтдорфер.
Его картина «Христос» выдержана в торжественной гамме изысканных оттенков черного и золотого и обретает форму в изящном артистичном рисунке. Над изображением помещена надпись, сделанная в духе античного стихосложения. Построенные на ритме строки в переводе профессора кафедры древних языков МГУ Е.В. Федоровой приобретают следующий смысл: «Ты, кто жаждешь познать лик небесного Христа, взгляни – вот Бога Христа священный облик, молю, да воззрит он благосклонно на несчастных, когда приходит последний час его суда».
Комментариев нет:
Отправить комментарий