Історію Івано-Франківська, другого після Львова великого адміністративного, економічного і освітянського центру Галичини, умовно можна розділити на вісім (8) періодів, які знаменують собою віхи історії та розвитку міста:
1) Перший польський період (Речі Посполитої) — середина XVII-1772 р. Для підсилення галицького напряму оборони Польщі, у межиріччі Бистриць стратегічно було обрано місце закладки модерної на той час фортеці, названої на честь старшого сина, засновника фортеці-міста, графа Андрія Потоцького Станіслава. 7 травня 1662 року Станиславівська фортеця і цивільне поселення отримують міські привілеї на щоденні торги і ярмарки. А наступного року (14 серпня 1663 року) польський король Ян Казимир юридично підтвердив місту Станиславову самоврядування за Магдебурзьким правом (даним привілеєм був передбачений і герб міста – відчинена міська брама з трьома вежами);
2) Австрійський період — 1772 – 1918 рр. Внаслідок поділу Польщі, Галичина увійшла в склад Австрійської монархії. 25 жовтня 1772 року у місто вступили австрійські війська і створили його гарнізон. Станиславів став центром округу. У 1801 р., внаслідок погашення великих боргів, м. Станиславів було вилучено з власності родини Потоцьких і передано Австрійській державі. У 1867 р. Австрійська монархія, згідно нової конституції, стала називатися Австро-Угорською. Імперія була поділена на повіти. Станиславів став повітовим центром. Закінчення Австрійського періоду знаменується Першою світової війною, революційними ситуаціями, революціями в Європі, розпадом імперії, локальними й громадянськими війнами, утворенням нових держав;
3) Період Західно-Української Народної республіки (ЗУНР) — 1918 – 1919 рр. З січня до травня 1919 року місто Станиславів було столицею ЗУНР;
4) Другий польський період (Другої Речі Посполитої) — 1919 – 1939 рр. 11 червня 1919 року до Станиславова прибула представницька місія країн Антанти для підписання меморандому пр приєднання Східної Галичини до Польщі. З вересня 1921 року у місті почало діяти воєводське управління — вищий орган виконавчої влади краю. Станиславів став воєводським центром. Закінчення другого польського періоду знаменувалося початком Другої світової війни. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. 17 вересня 1939 року Радянський Союз напав на Польщу;
5) Перший радянський період (т. зв. «перші совіти») — 1939 – 1941 рр. 18 вересня 1939 року радянські війська (Червона армія) зайняли Станіслав. А вже з 14 грудня 1939 року) з перервою й до сьогодні м. Станіслав є обласним центром. Почалося винищення інтелігенції й патріотів міста;
6) Німецький період (окупація) — 1941 – 1944 рр. В період окупації здійснилося масове винищення єврейського населення міста й українських патріотів;
7) Другий радянський період (т. зв. «другі совіти») — 1944 – 1991 рр. 27 липня 1944 року радянська армія звільнила Станіслав від німецької армії. Продовжилося нищення інтелігенції й українських патріотів. Це період розбудови і закріплення радянського тоталітарного режиму на Прикарпатті. Але були й позитиви. Місто було відбудовано після війни. А в подальшому почалася його розбудова (розширення, нові мікрорайони). Відкривалися школи, дитячі садки. Відкрито вищі навчальні заклади – інститути: Педагогічний, Медичний, Нафти і газу. Розвивалася медицина. Було збудовано аеропорт. Засновано велику кількість промислових підприємств міста. 9 листопада 1962 року указом Президії Верховної Ради УРСР місто Станіслав було перейменовано на Івано-Франківськ (відповідно область Івано-Франківська). Новим «патроном» міста став Іван Якович Франко (1856-1916 рр. ж.) — видатний український поет, письменних, краєзнавець, громадсько-політичний діяч, національний ідеолог. Закінчення радянського періоду знаменувалося розвалом комуністичної ідеології в першу чергу, а також розвалом економіки й соціального забезпечення;
8) Період Незалежної України — від 1991 року. Даний період характеризується підняттям національної свідомості, патріотизму. В місті та області виникає велика кількість громадських організацій, партій («Меморіал», «Просвіта», КУН, РУХ, НРУ, ДПУ, УРП та ін.). На фоні розвалу промисловості й сільського господарства, продовжує розвиватись вища освіта (на базі названих вище інститутів відкриваються й розбудовуються університети). Наприклад, у 1992 році указом Президента України Івано-Франківський педагогічний інститут було реорганізовано у Прикарпатський університет ім. В. Стефаника (у 2004 р. отримав статус національного — ПНУС). В лютому 1995 року Івано-Франківська міська рада затвердила проекти нового герба міста. 26 серпня 1995 року на вулиці Незалежності в обласному центрі урочисто відкрито пам’ятник І.Я. Франку. В часи незалежності місто пережило «Помаранчеву революцію» (2004 р.) і «Майдан» (зима 2014 р.). Від 2014 року до сьогоднішнього дня триває неоголошена російсько-українська війна (АТО), на якій гинуть й калічаться франківчани. Але Україна вистоїть і буде прийнята в цивілізований європейський світ (ЄС) і в НАТО.
Слід вказати, що кожен період історії міста Станиславова — Станіслава — Івано-Франківська мав своїх дослідників, своїх авторів. В австрійсько-польський період історії місто досліджували і публікували свої здобутки такі автори: Балінський М., Ліпінський Т. (1845 р.), Грибович М. (1847 р.), Валігурський Ф. (1854 р.), Баронч С. (1858 р.), Площанський Р. (1869 р.), Шарловський А. (1887 р.), Зеленський С. (1896 р.), Гайковський С. (1922 р.) та ін. В радянський період досліджували й публікувались: Струмінський М. (донедавна невідомий), Ісаїв П. (з української діаспори), викладачі педінституту – Полєк В., Грабовецький В. В період незалежності значно виріс інтерес до історії України, історії краю, міст і містечок. Відповідно виросла кількість дослідників краю (Прикарпаття) і міста (Івано-Франківська). Це викладачі Прикарпатського університету: археолог Томенчук Б., історики Арсенич П., Гаврилів Б., Монолатій І. та ін. А також краєзнавці Головатий М., Федунків З., Бондарєв І.
У 2007 році Івано-Франківське видавництво «Лілея-НВ» розпочало публікацію краєзнавчої книжкової серії «Моє місто», різних авторів, різних періодів історії міста. Це значно підсилило краєзнавчий інтерес містян (франківчан) і спонукає їх до подальшого, глибшого вивчення історії міста.
Основна мета статті, це висвітлення публікацій науковців про Станиславів — Станіслав — Івано-Франківськ в наукових періодичних виданнях ПНУС. А саме: науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина» та «Вісник Прикарпатського університету. Історія». Дані періодичні видання є основною платформою, де найчастіше публікуються науковці факультету Історії, політології і міжнародних відносин. Ці видання зберігаються у фонді читального залу суспільних наук Наукової бібліотеки (НБ) університету.
Актуальність статті полягає в тому, щоб висвітлити (показати) нове покоління дослідників міста, дослідників періоду незалежності України, показати краєзнавців сучасного періоду, краєзнавців уже XXI століття.
Далі, у статті прізвища авторів і назви їхніх публікації будуть розміщуватись по періодах історії міста: 1) австрійсько-польський період, 2) період ЗУНР, 3) німецький період, 4) радянський період, 5) період незалежності України.
Австрійсько-польський період історії Станиславова широко висвітлений у часописі «Галичина», у розділі «Історична урбаністика» до 350-річчя м. Івано-Франківськ». У випуску опубліковано ряд статей даної тематики: Райківський І., Жерноклеєв О. Станиславів під Австрійською владою (кінець XVIII – початок XX ст.), (Галичина. — 2011. — №18-19. — с. 11-25); Лотоцький В. Розвиток міського господарства Станиславова в 1848-1914 рр. (Галичина. — 2011. — №18-19. — с. 26-36); Стасюк І. Освітня діяльність сестер Василіянок у Станиславові (1900-1923 рр.) (Галичина. — 2011. — №18-19. — с. 37-42); Адамович С. Станиславів у часи лихоліть Першої світової війни (1914 – 1918 рр.), (Галичина. — 2011. — №18-19. — с. 43-54); Єгрешій О., Дрогомирецька Л., Храбатин Н. Станиславів у складі Другої Речі Посполитої, (Галичина. — 2011. — №18-19. — с. 55-67); Монолатій І. Єврейська спільнота Станиславова (Станіслава), (Галичина. — 2011. — №18-19. — с. 97-110). Наступні публікації: Лотоцький В. Релігійне життя Української громади Станиславова другої половини XIX ст., (Галичина. — 2013. — №22-23. — с. 288-298); Стефанюк Г., Клоновський Ю. Діяльність ордену єзуїтів у Станиславові (1715-1946 рр): історико-джерелознавчий аспект, (Галичина. — 2015. — №27. — с. 249-257); Савіцька І. Українські гімназії Станиславова у міжвоєнний період (1921-1939 рр.), (Галичина. — 2015. — №27. — с. 346-355). Публікації даної тематики у «Віснику Прикарпатського університету. Історія»: Щепанський Я. Економічний розвиток міста Станиславова у другій половині XIX – на початку XX ст., (Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2001. — №4-5. — с. 13-20); Лотоцький В. Діяльність український громад у Станіславівській гімназії й учительській семінарії в другій половині XIX ст., (Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2010. — №18. — с. 150-155.
Період Західно-Української Народної Республіки у Станиславові висвітлений двома публікаціями: Розумович І. Культурно-мистецьке життя української громади Станиславова в період Західно-Української Народної Республіки, (Галичина. — 2014. — № 25-26. — с. 372-375). А також: Вітенко М. Повсякденне життя Станиславова в період існування ЗУНР (Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2014. — №25. — с. 29-36).
Період німецької окупації висвітлений п’ятьма публікаціями: Хороб Є. Навічно у пам’яті людській, (Галичина. — 1997. — № 1. — с. 88); Кононов Ю. «Прем’єра» гестапо під час прем’єри «Шаріки» у театрі імені І. Франка у Станиславові, (Галичина. — 1997. — № 1. — с. 89-91); Токарук Я. Утворення єврейського гетто у Станіславі в 1941 р., (Галичина. — 2006-2007. — № 12-13. — с. 385-393); Мосорко М. Особливості матеріального-побутового життя польського населення Станиславова в роки німецької окупації (1941-1944 рр.), (Галичина. — 2012. — № 20-21. — с. 289-296). Також: Соловка Д. Геноцид євреїв Станіслава в роки Другої світової війни, (Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2002. — №14. — с. 35-43).
Радянський період міста представлений двома публікаціями: Галичцька-Дідух Т. Івано-Франківськ у добу тоталітаризму (1945-1985 рр.) (Галичина. — 2011. — № 18-19. — с. 68-79); Мосорко М. Особливості матеріально-побутового життя польського населення Станіслава в роки радянської окупації (1939-1941 рр.), (Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — №21. — с. 195-200).
Про період незалежності України в Івано-Франківську опубліковано три статті: Кобута С. Міська влада Івано-Франківська (1990-1994 рр.): правління «перших демократів», (Галичина. — 2011. — № 18-19. — с. 80-96); Кобута С., Кобута Л. Івано-Франківськ у 1992 р.: тенденції соціально-економічного життя міста в перший рік української незалежності, (Галичина. — 2013. — № 22-23. — с. 271-283); Кметюк Т. Муніципальні мистецькі колективи Івано-Франківська в системі розвитку музичної культури Прикарпаття, (Галичина. — 2015. — № 27. — с. 291-296).
Всього 23 публікації в 40 випусках обох наукових періодичних виданнях («Галичина», «Вісник Прикарпатського університету. Історія»), які безпосередньо стосуються історії нашого міста. Насправді не так вже й мало, але не так вже й багато, як на історію обласного центру, в якому 8 (вісім) разів мінялася влада. Це спонукає вчених до дедалі більшого охоплення матеріалу з історії міста й до глибшого його розроблення (дослідження). А також до залучення все більшої кількості молодих краєзнавців у справу дослідження й висвітлення історії нашого рідного міста – Івано-Франківська.
Ярослав Галущак
бібліограф 2 категорії
Комментариев нет:
Отправить комментарий