Шановні, ненависть — це почуття, яке виникає внаслідок взаємодії суб’єкта з оточуючим світом. Суб’єкту чи групі суб’єктів можна заборонити демонструвати й висловлювати якісь почуття, але заборонити комусь щось відчувати — неможливо.
Нормалізувати стосунки в суспільстві шляхом заборони його членам демонструвати свої почуття так само ефективно, як збивати тиск у котлі шляхом герметизації отворів. Якийсь час котел не буде турбувати вас неприємними звуками і викидами пари. Але потім його рознесе на друзки. Щось подібне відбулося в США, які десятиліттями існували в режимі придушення «мови ненависті», а потім у них зірвало кришку і з киплячого казана вискочила бестія в білявій перуці — навіжений дєдушка Трамп — і почала трощити все навкруги.
Противники мови ненависті люблять посилатися на радіо тисячі пагорбів, яке було натхненником геноциду в Руанді, але забувають, що норми політкоректності це радіо формально не порушувало (що й стало приводом для невтручання з боку посла США). Воно не закликало нищити якусь етнічну/расову групу. Воно закликало вбивати тарганів і рубати високі дерева. А якби там були прямі заклики вбивати тутсі, ті б, напевно, вжили засобів для самозахисту.
Якщо хтось виявляє до вас ненависть, це значить, що з тих чи інших причин він хоче, щоб вас не існувало. Треба виявити ці причини і по можливості усунути. Якщо усунути ці причини, не усунувши самого себе неможливо — треба готуватися до бою.
А простим затиканням пельок проблему мирного співіснування різних політичних, етнічних, конфесійних груп вирішити неможливо. Тільки загнати всередину і відтермінувати розв’язку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий