«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Шановні, ненависть — це почуття, яке виникає внаслідок взаємодії суб’єкта з оточуючим світом. Суб’єкту чи групі суб’єктів можна заборонити демонструвати й висловлювати якісь почуття, але заборонити комусь щось відчувати — неможливо.
Нормалізувати стосунки в суспільстві шляхом заборони його членам демонструвати свої почуття так само ефективно, як збивати тиск у котлі шляхом герметизації отворів. Якийсь час котел не буде турбувати вас неприємними звуками і викидами пари. Але потім його рознесе на друзки. Щось подібне відбулося в США, які десятиліттями існували в режимі придушення «мови ненависті», а потім у них зірвало кришку і з киплячого казана вискочила бестія в білявій перуці — навіжений дєдушка Трамп — і почала трощити все навкруги.
Противники мови ненависті люблять посилатися на радіо тисячі пагорбів, яке було натхненником геноциду в Руанді, але забувають, що норми політкоректності це радіо формально не порушувало (що й стало приводом для невтручання з боку посла США). Воно не закликало нищити якусь етнічну/расову групу. Воно закликало вбивати тарганів і рубати високі дерева. А якби там були прямі заклики вбивати тутсі, ті б, напевно, вжили засобів для самозахисту.
Якщо хтось виявляє до вас ненависть, це значить, що з тих чи інших причин він хоче, щоб вас не існувало. Треба виявити ці причини і по можливості усунути. Якщо усунути ці причини, не усунувши самого себе неможливо — треба готуватися до бою.
А простим затиканням пельок проблему мирного співіснування різних політичних, етнічних, конфесійних груп вирішити неможливо. Тільки загнати всередину і відтермінувати розв’язку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий