Андрій Окара. Нова епоха починається сьогодні (Марія Бурмака і її пісня «Хранителі надії»)

Я завжди думав, що Україна – це країна амазонок, що духовний, вертикальний дискурс та мобілізуючий драйв тут створюють жінки.

Маруся Чурай, Леся Українка, Ліна Костенко – без них Україна була б ІНШОЮ.

Коли чоловіки перетворюються на бабів, альтернативи в нації лише дві: або нація щезне – усі просто тупо повиздихають, або жінки мусять щось таке зробити, аби нація збереглася – не розчинилася, а потім відтворилася та розвилася.

Справжня революція – це не міський бунт проти президента-Ірода, не антивладні демонстрації, не барикади.

Справжня революція – це вихід на новий онтологічний рівень, на нову орбіту існування.

Це взаєморозуміння, солідарність з духовно близькими людьми. Це созідання, а не руйнування.

Нинішня Україна позбавлена сучасного (запитайте в московських чи португальських гастарбайтерів); в неї також хочуть забрати і минуле – історію (запитайте в д.і.н. Табачника).

Але головна боротьба – за майбутнє: чи воно прийде? Чи Україна існує в майбутньому? Чи просто тупо розчиниться в сутінках історії?

Внутрішня сила нації вимірюється силою екзистенційних переживань. Якщо їх нема – значить, це нація травоїдних, а то й взагалі – нація овочів.

ВИ ХОЧЕТЕ БУТИ ОВОЧАМИ?

А.О.

Отже, сьогодні, напередодні Дня Незалежності – екзистенційний драйв, створений двома музичними амазонками: Марією Бурмакою (слова, концепт, аранжування, виконання) та Танею Ша (музика, аранжування).

Пісню записано на студии «Кофеїн» – за участі групи «Shopping Hour».

Зверніть увагу, як цікаво на 1’52» кришесносно вступає несподіваний для рок-музики музичний інструмент!

Сама Марія Бурмака ось що хоче сказати слухачам цієї пісні:

До 20-річчя Незалежності України.

«Хранителі надіі».

Україна є, була і буде. Завжди були ті, хто боровся за неї, хто йшов наперекір, хто не мовчав… Бо навіть просто любити Україну ніколи не було легко. Наша Історія і Культура, наш Гімн і наш Прапор, наша Мова – це століттями було ознакою протесту. Це і зараз означає позицію.

Може саме тому любов до України – стоїчна.

Це назавжди.

І якщо навіть не знаєш куди йти і з ким тобі по дорозі, варто озирнутись назад, на покоління тих, хто зберіг Україну у своєму серці…І не дати загасити пломінь віри у своїй душі, бути достойними дітьми свого народу і своєї Вітчизни, зберегти цю, таку ще нетривку, Незалежність. За неї віками боролись наші предки. Нам не можна це втратити.

З Днем Незалежності, Україно!

Я люблю Тебе, моя рідна земле!

Марія Бурмака