Надія Будна: Башкирська художниця закохалася в Чернівці

Університет, драмтеатр, будинок-корабель, старовинні вулички… У розважальному центрі «Панорама» відкрилася персональна виставка графіки «Столиця Буковини» башкирської художниці Альбіни Амінової. Альбіна Амінова народилася в Уфі (Росія). Закінчила художню школу, педагогічний коледж і художньо-графічний факультет Башкирського державного університету. Брала участь у багатьох виставках. Її картини знаходяться у приватних колекціях України, Росії, Італії, Португалії, США, Канади, Японії.

До нашого міста Альбіну привело кохання. Зі своїм майбутнім чоловіком–чернівчанином Петром – вона познайомилася в соціальній мережі на християнському сайті.

– Наша сім’я – християнська. А в Уфі проживає більше мусульман. Мені хотілося вийти заміж за чоловіка своєї віри. Тому розмістила анкету на християнському сайті, – розповіла Альбіна, з якою ми зустрілися на її виставці. – Петро вибрав мене з-поміж тисяч дівчат. Сказав, що йому сподобалася моя фотографія. Ми листувалися два з половиною роки. Потім зустрілися на морі. Побачивши Петра, я зрозуміла, що це та людина, з якою хотіла би прожити своє життя.

Свекруха прийняла, як доньку.

Ще не бачивши Чернівців, Альбіна заочно закохалася в них. «Петро багато писав мені про своє місто. Коли вперше приїхала до Чернівців, моєму захопленню не було меж, – зізналася художниця. – Ввечері ми бродили з коханим міськими вуличками, і я не могла відвести погляд від старовинних споруд. Особливо вразив мене університет. Я подумала, які ж щасливі студенти, бо там навчаються. Уфа, де раніше жила, теж гарне місто. Але воно сучасне і в ньому немає таких гарних архітектурних будівель. Звичайно, мені було важко залишатися в чужому місті. Але Петро переконував мене, щоби ми жили у Чернівцях. Тут ми відсвяткували наше весілля. Особливо гарним був обряд в Органному залі. У нас такого немає. Мої мама і бабуся дуже хвилювалися, що буду так далеко від них. Але коли зустрілися з родиною мого чоловіка, побачили, як до мене ставляться, то зі спокійною душею поїхали додому. Моя свекруха Алла Кирилівна прийняла мене, наче рідну доньку.

– Я хвилювався, чи захоче Альбіна залишитися в Чернівцях. Але коли вона прогулялася нашим містом, сказала: «Тут можна жити», – сміється Петро.

«Тут ніби повисла веселка»

Уже майже три роки Альбіна проживає в Чернівцях. «Ніколи не почувалася тут чужою, – запевняє дівчина. – Спочатку було важко, бо не знала української. Та поступово навчилася її розуміти. Свою Уфу я теж малювала. Але Чернівці – це щось особливе. Тут різнокольорові будинки, які приємно малювати. Львів – теж старовинне місто. Але воно якесь сіре. А в Чернівцях ніби повисла веселка. Спочатку фотографувала старовинні будівлі та вулички. А потім почала малювати їх. У мене є вже майже 70 картин».

– Стіни нашої квартири завішані картинами Альбіни, на яких відбито наше місто, – каже Петро. – І вони постійно оновлюються. Деякі картини купують наші знайомі або шанувальники мистецтва. Моя дружина надзвичайно талановита. Вона і художниця, і фотограф, і дизайнер.

– Чернівці виявилися щасливими для мене, – запевнила Альбіна. – Тут я знайшла своє кохання. Петро підтримує мене та надихає. І в Чернівцях я змогла реалізуватися як художниця. Мрію про виставку своїх картин в одному із чернівецьких музеїв або в ратуші.