«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Вторая волна предков татарского народа (разные кыпчакские племена) пришла в Поволжье позднее, еще в предмонггольский период. Далее кыпчакский элемент, растворив в себе малочисленных монгол и и огузоязычных булгар, стал главенствующим элементом Золотой орды. Вследствие этого татарский язык сформировался как кыпчакскмй. Недаром казахи раньше называли татар нугаями...
Я считаю, что в Булгарии было два народа: Это - огузоязычные тюрки и чувашеязычные тюрки. Булгария была родиной этих двух народов. Но доминирующими в государстве были огузоязычные тюрки, от них остались письменные свидетельства, они занимались международной торговлей, приняли мировую монотеистическую религию ислам. Предки же чувашей не приняли ислама и жили в лесах в тесном контакте с марийскими племенами.
Я предполагаю, что предки чувашей еще задолго до прихода на Волгу, в очень большой древности отделились от основной массы тюрок. Их язык по причине сильнейшего влияния на него индо-европейских и финно-угорских языков стал непонятен другим тюркам.
Параллельно с булгарами в истории Булгарии упоминается народ «сувар» или другой его фонетический вариант «суваз». Интересно, что по марийски «татарин» будет «суас», а "чуваш" по марийски будет "суаслы мари" то есть "отатаренный мариец") и оба народа жили в одном государстве. Но доминирующим народом были огузоязычные булгары.
Языковые материалы свидетельствуют, что в домонгольской Булгарии чувашский язык испытывал на себе влияние огузского языка, а в Золотой Орде много чувашей, живших на востоке от Волги, просто ассимилировались кыпчакским татарским языком. Об этом свидетельствуют чувашоидные эпитафии на могильных камнях. Это говорит о том, что большая часть чувашского народа, приняв ислам и кыпчакский язык, влилась в состав татарского народа.
Такое впечатление, что предки татар и чуваш жили вместе в Прикубанской Булгарии, затем в Волжской Булгарии. Их союз племен формировал эти два государства, но они выполняли разные по статусу роли в этих государствах.
Комментариев нет:
Отправить комментарий