Так от, не поспішайте репостити його заяви, що росіяни - єдиний народ, який не має колядок. У росіян вони якраз є, причому у Владимирській, Рязанській і інших областях, віддалених від українських територій, вони нагадують українські та білоруські і лише на деяких територіях Центральної Росії поступаються овсеням, а на російській Півночі - так званому винограддю, ну явно принесеному з Півдня, тільки в дуже давні часи. Співчуваю, але це факт. Чи принесені ці колядки тисячу років тому разом із назвами річок і місті Владимирі-Суздальському - Либідь, Ірпінь і Почайна, а чи походять із давніших часів, поки що говорити важко. Проте вони є.
Слово "коляда" (а також "колядовать" і "колядовщик") зафіксоване в більшості говірок російської мови, не лише в сусідніх з українцями та білорусами. Співчуваю знову, але теж факт. Просто це праслов"янське слово й воно є в усіх слов"янських мовах. Юзьо колись намагався вивчитися на аж цілого вчителя української мови, тож мав би це знати.
Але він, утім, за фахом не працював. Був художником-оформлювачем і вантажником. Так що може й не знати. Його інформаційний вкид - чистісінька провокація, щоб українець радісно поділився "гурра-патріотичним" баченням, а пересічний російський українофоб іще радісніше його посадив у калюжу й висміяв. Хоча насправді існує багато інших етнографічних реалій, яких у росіян нема і якими ми можемо пишатися як унікальними. І самих росіян можемо повчити, як берегти колядки.
Натомість народ, у якого зимова календарна обрядова поезія під чуйним впливом католицької церкви практично зникла і лишилася лише на прикордонні з українцями, дійсно існує. Це поляки, яких Винничук ніжно любить.
Саме так - колядки в росіян, вірогідно є якраз "іспанським", а не субстратним компонентом місцевої "мексиканської" культури. Тому саме на цьому прикладі викрити їхнє "індіанство" не вийде.
Там ситуація, очевидно, така.
Від балтів-голяді і кривичів - овсені Центральної Росії, як у білорусів і литовців.
Від ранньосередньовічної колонізації Півночі словенами з Півдня, які витіснили, за літописами кривичів і перейменували ріку Мутну на Волхов, - оті винограддя на землях, де виноградної лози не росте.
А від колонізації Києвом у Х-ХІІІ століттях, - коли було знищено в"ятицькі міста, зроблено з них купку гною й набудовано Володимирів, Ярославлів, Лучеськів, Холмів, Перемишлів, Любліних, Галичів і Солигаличів, Дорогобужів, Коломн, Звенигородів, Дубн, Виноградових і інших "Нових Амстердамів (Йорків)" із західноукраїнськими назвами..., - колядування з міхоношами й колядками. Там ще цікаво, що коляда за деякими текстами йде з Новгорода. Може, є й коляда з Києва? Шукати треба. Так що якраз факт НАЯВНОСТІ у Росії колядок цікавіший для нас за їхню вигадану відсутність.
Але це все потребує дослідження. Наукового. З першоджерелами, текстологією й картографуванням, а також кореляцією з іншими даними. Тоді буде видно багато що не зовсім політично приємного для росіян і цікавого для нас.
"Кончіта Вурст" Винничук хоче осідлати патріотичну хвилю (слов"янин знайшовся), але відсутність у нього загальної ерудиції не дає йому змоги сказати щось переконливе. Тому він бреше й вигадує, а поверхнева брехня на користь не йде, бо "ісконникам" її легко спростувати (не заглиблюючись у історію появи тих колядок на їхніх землях, так само, як не заглиблюються, які автори першими познайомили з казкою про Снігуроньку), просто спростувати.
Українці мають бути пильними й уникати таких самопальних гурра-патріотичних заяв, а копати глибше, тоді пихатих сусідів можна добряче взути.
Комментариев нет:
Отправить комментарий