Микола Бандрівський: Перший Гуцульський полк морської піхоти і чому він був створений на Західній Україні у 1919 році

Здавалось би, що може бути більш абсурдніше: карпатська Гуцулія і морська тематика? От, і я, так само думав, однак історія всього цього, виявилася ще більш цікавішою, ніж я гадав.

Так, згідно з документами, 9 травня 1919 року в Станіславові (теперішньому Івано-Франківську) морський міністр Української Народної Республіки затвердив штат Першого Гуцульського полку морської піхоти флоту УНР. А, ще через два тижні, в тому ж Станіславові, згідно з Наказом №231/236 від 22 травня 1919 року, була сформована дивізія морської піхоти, до складу якої увійшов згаданий 1-ий Гуцульський полк морської піхоти і 1-ша батарея при ньому

То, все ж таки, чому ті "морські справи" молодої Української Народної Республіки, вирішувалися не десь на березі моря, а в... Галичині? Відповідь доволі проста: усі порти і Чорноморське узбережжя України, на той час, окупували війська Антанти і тому (а також під натиском більшовицьких військ зі сходу), армії УНР відступили у західні регіони - на тодішню територію Західно-Української Області Української Народної Республіки, де й відбулося вищезгадане формування морських полків

Примітка №1: Офіційною датою створення 1-го Гуцульського полку морської піхоти армії УНР вважається 3 березня 1919 року, коли в Бродах на Львівщині, командиром цього підрозділу було призначено підполковника Омеляна Гемпеля. А, вже 21 травня Перший Гуцульський полк морської піхоти з Бродів було передислоковано до Чорткова під Тернополем.

Штат гуцульського полку морської піхоти затвердив 9 травня 1919 року в Станіславі капітан І рангу 3лобін, що виконував тоді обов' язки Морського міністра УНР. Полк складався з куренів, кінної та кулеметної сотні.

До куреня входили 4 піших сотні, кожна з яких ділилася на 2 чоти, а ті, в свою чергу, - на 4 рої. В сотні нараховувалося по 151 вояку. Штат полку нараховував 2374 особи, з яких: старшин - 63, лікарів - 5, урядовців - 9, козаків - 2297. Коней 415, з яких: муштрових - 142; обозних - 273 (за інформацією Володимира Сергійчука).
Журнал військових подій Гуцульського полку морської піхоти з 25 травня 1919 року, написаного осавулом полку сотником Заболотним (опубліковано Володимиром Сергійчуком)
24 березня. Наказом по Морському Міністерству (Число 2) почав формуватися Перший Гуцульський полк морської піхоти в м. Броди.
21 травня. Полк вирушає до Чорткова за наказом Морського Міністерства (ч. 169 від 17 травня) для формування.
23 травня. По дорозі на Чортків у Тернополі за наказом Головного отамана Петлюри (ч. 679, 23.05) полк підпорядкований в оперативному відношенні Січі.
25 травня. Полк вирушає походом на станцію Богданівку.
До 1 червня полк готувався до наступу на Волочиськ: здійснює розвідку, розгортає техніку,
1 червня. За наказом штабу Січі полк похідним маршем пересувається до села Черничувка, яке послужило вихідним бойовим пунктом для наступу на станцію і місто Волочиськ.
2 червня. Полк переправився під ворожим вогнем через Збруч вбрід на 200 метрів північніше Оржехівця і закріпив за собою переправу.
3 червня. Розвідка веде перестрілку з ворогом і просувається до станції Волочиськ.
Полк захопив станцію і місто Волочиськ. Відбив у ворога кулемет, набої для рушниць і гарматні. В полку втрат немає, ворог залишив 7 чоловік убитими.
4 червня. Полк вирушив о 7 годині ранку з Волочиська бойовим порядком до станції Войтівці Проскурівського повіту і після недовгої перестрілки з ворогом захопив село Войтівці.5 червня. Полк пішов о 5 годині ранку наступом на місто Фельштин. О шостій годині вечора, після впертого бою Фельштин було зайнято.
6 червня. На ранок полк був оточений ворогом у Фельштині. Сотня Січі, яка перебувала з полком у цьому місті, втекла, не сповістивши своїх сусідів. Після двох упертих атак полк прорвався з оточеного міста і за допомогою Січі почав наступати на Фельштин. Вибивши з нього ворога, знову опанував містом. У цьому бою загинув полковий лікар Яковенко, котрий кинувся перев'язувати тяжко пораненого козака під час атаки. Важко пораненим в атакових сутичках був і сотник Могильницький. До полону потрапило 16 козаків і 15 було вбито.
У цьому бою велику хоробрість виявили: сотник Ярмоленко, який був оточений ворогом і з чотою пробився через бойові порядки противника, що втроє її переважав; козаки кінної сотні Івана Горецького, який разом з чотирма товаришами затримав ворога і дав полкові можливості вишикуватися в бойові лави; козак Ксьонзенко, потрапивши до йолону, зумів вирватися, вбивши при цьому кількох ворогів.
6 червня. Без бою полк зайняв село Верхівці, що по залізниці на північ від Ярмолинців.
7 червня. Вечором полк спільна з силами Січі зайняв містечко і станцію Ярмолинці, де захопили велику кількість телефонного майна.
8-9 червня. ГІолк несе сторожову службу в Ярмолинцях.
10 червня. Полк вирушив бойовим порядком на південний схід від Ярмолинець на містечко Солодківці. Надвечір після слабого бою полк зайняв його.
11 червня. Полк виступив бойовим порядком на містечко Віньківці ї зайняв його без бою.
12-13 червня. Полк несе сторожову службу у Віньківцях.
14 червня. Полк вирушив на Ялтушків і в упертих боях захопив це містечко.
15-16 червня. Спільно з відділами Січі полк веде наступ на місто Бар. Уперті бої точаться з великими втратами для обох сторін за села Чемириси-Волоські та Регентувка. Ворог відступає з боєм в напрямку Бара.
17 червня. Уперті бої з ворогом під Баром. Взято в полон багато більшовиків. Втрати в полку невеликі. Ворог великими силами став нас охоплювати зліва і справа, одночасно напираючи в лоб. Тил полку був уже відрізаний, тому довелося відступати на Віньківці.
18-19 червня. Уперті бої під Віньківцями з наступаючим противником полк веде спільно із Січчю.
20-21 червня. Разом з Січчю полк переходить у наступ і відбиває містечко Ялтушків.
22 червня. Полк веде наступ на ст. Чемериси-Волоські, село Семенки, захопив станцію Бар.
23 червня. Упертий бій за Баром з наступаючим ворогом.
3 24 червня по 20 липня. За цей час полк спільно з Січчю вів великі бої за Жмеринку із значними силами ворога. Більшовики кинули сюди всі свої резерви. В цих боях полк втратив 3/4 свого складу.
Один час полк захопив станцію і місто Жмеринку і з невеликими силами (180 чоловік) утримував її з 4 по 7 липня, Але ворог кинув сюди всі свої сили - близько 3000 чоловік і 5 панцерників, і полку довелося відступити аж за Бар на Копай-город. Потім полк перейшов у наступ і знову захопив станцію і місто Бар і до 20 липня був на позиції біля села Голодки, шо на схід від Бара.
20 липня. Після слабкої перестрілки-з ворогом полк займає позицію біля Голодки-Глиняки.
21 липня. ГІолк пішов у наступ з Голодок на Маньківці о 4 годині ранку, чим попередив штурм ворогом Бара. Наступом на Бар керував сам комісар з військових справ Подвойський. Бій склався на користь більшовиків, аскільки вони мали достатньо сил, і коли полковник П. Сич зайняв Маньківці, де розбив резерв більшовиків у 450 чоловік, захопив 2 гармати, 5 кулеметів і 5 возів гарматних набоїв, то полк був оточений з усіх боків ворогом, позаяк той вів одночасно наступ на Голодки, а потім повернув і став наступати в тил. Дякуючи умілому керуванню боєм і хоробрості козаків, полк не стратився, хоч обставини всі складалися на його загибель. Велику роль тут відіграв осавул полку 3аболотний, якому в цей вирішальний момент полковник Сич доручив командувати резервом. Полку довелося лробиватися через иіцне кільце більшовиків, а його тил прикрив сотник Заболотний з резервом. Він витримав три більшовицькі атаки і дав змогу вирватися з оточення полку. В цьому бою сотник Заболотний будучи поранений у груди і руку, продовжував командувати резервом до самого кінця, аж поки становище не поліпшало. Результатом бою була панічна втеча більшовиків на чолі з їхнім міністром ГІодвойським, який зараз же одержав у них відставку.
22 липня. Сторожова, служба в Маньківцях.
23-24 липня. Сторожова служба в Голодках.
24 липня. Полк просунувся вечором за Маньківці де вів гарматну перестрілку з ворогом.
25 липня. Вранці ворог повів наступ проти полку під прикриттям ураганного гарматного вогню і двох бронепотягів, наступ був відбитий, вечором полк веде наступ на село Токарівку за гарматним вогнем.
26 липня. Вранці полкова розвідка зайняла села Токарівка і Чернятин, куди і пересунувся весь полк.
27 липня. Вранці полк повів на ворога й зайняв станцію Матейково, Коростовецький ліс і село Коростовун, але надійшли резерви більшовиків і бронепотяги, тому полку довелося відступити в ліс перад Коростивцями.
28-30 липня. Полк несе сторожову службу біля Коростовецького лісу.
30 липня. Вечором ворог перейшов у наступ, обхоплюючи фланги полку досить значними силами. Оскільки власний пдбитий броиепотяг відступив, то полку довелося також відійти до Чернятинської слободи.
31 липня - 1 і 2 серпня. Полк несе сторожову службу біля Чернятинської слободи
3 серпня. Рано полк повів наступ на Коростовецький ліс, зайняв його з великим боєм і став на позиції перед Коростовцями.
4-7 серпня. Полк несе позиційну службу перед Коростовцями. 6 серпня ворог, наступав на позиції полку, але був відкинутий.
8 серпня. За допомогою 8-ої повстанської дйвізії полк зайняв Коростовці.
9 серпня. В ніч на 9 серпня полк разом з повстанською дивізією займає без бою Жмеринку.
10-13 серпня. Полк несе охорону Жмеринки.
14 серпня. Зайняте без бою містечко Красне.
15 серпня. Зайняте містечко Печара і переправу через Буг біля Сокільця.
16 серпня. Похід на Брацлав і взяття його.
17 серпня. Похід на с. Скритське - зайняли,
18 серпня. Похід на станцію Кирносівка - повантаження в ешелон і прибуття на ранок 19 серпня на станцію Христинiвка.
20 серпня. Зайняття Христинівки зранку. Вечором повантаження в потяг і переїзд на станцію Звенигородка.
21 серпня. Полк прибув на станцію Звенигородка.
22 серпня. Полк переїхав на станцію Тальмах. Стоїть залогою в містечку Тальне. Йдуть заняття з бойової підготовки.
24 серпня. Полк вирушив у похід на південь від Тального на Майданецьке і Камінче. У Камінчому полк заночував. По дорозі зустрічаються комуністи що розбігаються.
29 серпня. Полк в авангарді 12 дивізії просувається далі на південь: Нерубайка, Підвисоке, Покирилево і Орлово. В Орловому довелося ночувати і служити за праве охороняюче крило дивізії. Полк уже увійшов у стосунки з аванпостами Махна. Окремі козаки полку були обстріляні розвідкою Махна.
30 серпня. О 12-й годині дня з півдня на полк повели наступ більшовики. Зайнявши позицію позаду Орлового на скалах, полк підпустив ворога на 200 кроків і раптовим вогнем відбив наступ. Втрати з обох боків - у полку двоє вбитих і 4 поранених. Як тільки полк відбив наступ у лоб, ворог ударив справа - це був його головний удар. Бокова застава затримала цей наступ, підіспів резерв і полк перейшов у наступ. Ворог був відкинутий верст на сім, мав багато вбитих. У нього було захоплено 35 возів з майном (старі шинелі, білизна тошо). Позаяк ці вози були селянськими, то їх повернули власникам. На ніч полк залишився на місці.
31 серпня. О 8-ій годині ранку ворог знову повів наступ у далекоширшому масштабі. На цей раз полку, як і 12-ій дивізії, довелося відступити після впертої боротьби. Причин відступу було три; патрони вийшли, відступ вправо 5-ої дивізії і велика кількість ворога. Почали відступати на Тальне. Заночували в селі Нерубайка.
1-2 вересня. Під натиском ворога вдступили на станцію Тальие. Настрій пригнічений, бо зовсім немає набоїв. Спішно зробили посадку і від'їхали на ст. Христинівку. Ворог великими силами натискує з півдня. Це суне вся північна більшовицька армія, яка була розбита під Бірзулами, Балтою і Вапняркою, і тепер хоче пробитись на північ на Московщину.
4 вересня. Приїхали на ст. Христинівку. Більшовики зайняли Умань і натискують на Христинівку; за наказом київської групи полк зайняв позицію біля села Вербовате. Ворог веде пішу i кінну розвідку в бік полку.
5 вересня. Ворог повів упертий наступ на полк з півдня, ГІід натиском ворога і полк примушений був на короткий час залишити ст. Вербовате, потім повів наступ на більшовиків і знову зайняв Вербовате. Вечором полку дали зміну; полк вийшов у резерв київської групи на станцію Христинівка.
6 вересня. До вечора вся наша київська група опинилась у мішку більшовиків. Нас обійшли зі сторони ст, Зятьківці. Доводиться обмірковувати план пролому в сторону Козятина. В нашому розпорядженні 4000 піхоти, 5000 кавалерії, 18 гармат і З панцерники. У ворога 12000 піхоти,1000 чоловік кавалерії і сила гармат. Пробивались в ніч на 7 вересня. Полк прикривав праве крило групи. Цілу ніч маневрували і до 2 год. рано та 7 зійшлися з ворогом під селом Шукай-вода. Дві години тягся завзятий бій. Була вся кавалерія і Гуцульський полк кинуто в атаку. Два наші бронепотяги були підбиті, багато ранених і забитих. Нарешті ворог рухнув, і ми пробили вихід, в який, у першу чергу, кинули наш обоз , і, прикриваючи його, самі пішли узьким ходом.
7 вересня. Зайняла група позицію перед селом Монастирище в бік Христинівки. Полк в резерві.
8 вересня. Ворог повів упертий наступ на Монастирище. Полк був викинутий на праве крило уступом. Групі довелось відступити до станції Хонастирище під прикриттям Гуцульського полку. Полк зайняв позицію у версті перед селом Монастирище.
9 вересня. Ворог знову повів наступ на полк по залізниці, але був відбитий. Нервовий наступ у козаків. Невідомо, що готуються викинути більшовики, а ми порядком намучені. Була зібрана військова нарада з командирів окремих частин і всі порішили самі перейти в контрнаступ. До складу київської групи входять дивізії: 12 і 5. До 12 дивізії приєднаний оперативно Гуцульський полк морської піхоти. 5 дивізія мала наступати по залізниці на Христинівку, а 12 дивізія обходом зліва на Цибулів. Наступ мав проводитися з 12 години ночі.
10 вересня. До 3-х годин ранку полк з 12 дивізією авангардом йде на Цибулів. 3 самого початку 12 дивізія втратила зв' язок з 5 дивізією і це мало пагубні наслідки. До 5 години рано під Антонінами зiйшлися з ворогом і зав'язався бій у лісах. Ворога було далеко більш, і він був у кращих умовах. 4 години тягся бій, а позаяк нас не підтримала 5 дивізія, то довелось відступити старим шляхом і зайняти старе становище. Гуцульський полк здержував ворога, поки ж цідступила 12 дивізія. В цьому бою сила втрат з обох боків, а в полку Гуцульському 10 забитих і 12 ранених.
11 вересня. Сьогодні зайняли м. Балабанівка і околиці. Ворог відступає на Білу Церкву, Христинівка знову зайнята нашими бронепотягами. Полк у резерві.
Осавул полку
сотник Заболотний

Комментариев нет:

Отправка комментария

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...