«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Просто (буржуазный) национализм - это ранняя ипостась идеологии рыночной системы, когда он утверждался в национальных рамках и нуждался протекционизме и противодействовал феодальной аристократии, в то время была преимущественно космополитической.
А либерализм - это идеология рыночной системы высшего порядка, уже утвердилась в этнических границах и вышла на глобальный уровень и требует снятия национальных / расовых / конфессиональных барьеров, мешающих непрерывном обмена товарами и услугами по всему миру. Отсюда - типичная для либерализма толерантность, относительная нерелигийнисть и широта и гибкость этических шаблонов, которые легко натягиваются на глобус. Для либерала нет ни грека, ни иудея - есть лишь партнер по бизнесу (поэтому так много иудеев являются истинными сторонниками, теоретиками и популяризаторами либерализма, создает комфортные условия для их диаспор).
Украине, чье общественно-политическое и экономическое развитие было приостановлено пребыванием в составе отсталых политических субъектов, чья буржуазия еще не встала на ноги, конечно же лучше подходит национализм и этатизм.
Но эта идеология идет вразрез с мировым трендом, который задают государства, которые уже прошли этот необходимый для построения "гражданского общества" этап и пристально следят, чтобы новые независимые государства Восточной Европы не отходили от политической моды и не нарушали удобное для них статус кво.
Поэтому "цивилизованные демократические государства" быстрее находят общий язык с дикой авторитарной РФ, чем с Украиной и прочими "географическими новостями», которые всей душой стремятся присоединиться к европейскому сообществу.
Потому что Москва при всей ее агрессивности никогда не может стать экономическим конкурентом европейских государств, а Украина, этот спящий великан Европы, - вполне. И перевернуть весь европейский и евроатлантический орднунг, в который пожилые тяжелоатлеты удобно устроили свои геморройные тухес.
Поэтому бушует такая истерическая, навязчивая реклама леволиберальных ценностей, которыми душат в зародыше наше национальное возрождение - необходимую предпосылку политического и экономического роста.
----------------
І націоналізм, і лібералізм є породженнями капіталізму.
Просто (буржуазний) націоналізм - це рання іпостась ідеології ринкової системи, коли він утверджувався в національних рамках і потребував протекціонізму та протидіяв феодальній аристократії, що на той час була переважно космополітичною.
А лібералізм - це ідеологія ринкової системи вищого порядку, що вже утвердилася в етнічних кордонах і вийшла на глобальний рівень і потребує зняття національних/расових/конфесійних бар'єрів, що заважають безперервному обміну товарами і послугами по всьому світу. Звідси - типова для лібералізму толерантність, відносна нерелігійність і широта та гнучкість етичних шаблонів, які легко натягуються на глобус. Для ліберала нема ні грека, ні юдея - є лише партнер по бізнесу (тому так багато юдеїв є щирими прихильниками, теоретиками й популяризаторами лібералізму, що створює комфортні умови для їхніх діаспор).
Україні, чий суспільно-політичний і економічний розвиток був загальмований перебуванням у складі відсталих політичних суб'єктів, чия буржуазія ще не зіп'ялася на ноги, звичайно ж краще підходить націоналізм та етатизм.
Але ця ідеологія йде врозріз із світовим трендом, який задають держави, що вже пройшли цей необхідний для побудови "громадянського суспільства" етап і пильно стежать, щоб нові незалежні держави Східної Європи не відходили від політичної моди і не порушували зручний їм статус кво.
Тому "цивілізовані демократичні держави" швидше знаходять спільну мову з дикою авторитарною РФ, ніж з Україною і прочими "географічєскімі новостямі", які всією душею прагнуть приєднатися до європейської спільноти.
Бо Москва при всій її агресивності ніколи не може стати економічним конкурентом європейських держав, а Україна, цей сплячий велетень Європи, - цілком. І перевернути весь європейський і євроатлантичний орднунг, в який підстаркуваті важкоатлети зручно вмостили свої геморойні тухеси.
Тому буяє така істерична, нав'язлива реклама ліволіберальних цінностей, якими душать у зародку наше національне відродження - необхідну передумову політичного й економічного зростання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий