Костянтин Рахно: Ми здобули незалежність. Востаннє. Щоб її більше не втрачати.

У синьо-жовтих скіфських барвах, із язичницьким монархічним тризубом, із гімном, народженим у надрах націоналістичних таємних товариств.

Його не можна вважати днем народження нашої країни, бо коріння нашої державності сягають у глибину віків, у Трипілля, Аріану, Кіммерію, Скіфію, Сарматію, антське "врем'я Бусове" та часи Кия. Ідея нашої державності буяла в часи Русі, живилася з рук удільних князів і боронилася козацькими шаблями.

Першою незалежною й легітимною, визнаною провідними державами світу українською державністю став Гетьманат - Українська держава Його Ясновельможності Пана Гетьмана Павла Скоропадського, що утвердив всі атрибути тієї держави, в якій ми живемо. Від геральдично правильного прапора до Академії наук.

Наша держава вистояла у віках. Ми здолали обрів, хозар, печенігів, половців і кримських татар. Ми дочекалися розпаду Візантії, Османської імперії й СРСР. Наш дух не упокорила чужинська віра.

А цього дня ми здобули незалежність. Востаннє. Щоб її більше не втрачати.

Нам не подарували її. Ми самі її вибороли. Зусиллями кількох сотень письменників, поетів, художників, істориків, фольклористів, етнологів, аріософів. Виспівали, намалювали, написали, вимріяли. І то була наша перемога, важливіша за всі революції.

Так, нам не дали повернути рідне Придністров"я, нам не віддали предковічну Кубань, у нас намагаються відібрати Кримський півострів, належний нам щонайменше півтори тисячі літ. Але тоді ми перемогли. І досягли того, чого не змогло багато інших етносів.

Ми зробили крок у незалежність у якихось аспектах менш українськими, ніж зараз, але в якихось - більш українськими. З часом ми обзавелися якимись зовнішніми атрибутами, але втратили багато чого, що робило нас українцями навіть у найбільших сутінках поневолення. Втрата дечого загрожує нашому існуванню, веде до перетворення на безрідну "політичну націю" з культом "ідентичності", розчиняє нас у інтернаціональному вариві, по суті, анархічному, бо незалежна українська держава потрібна лише й тільки етнічним українцям - це єдине місце, де вони можуть повноцінно існувати, говорити своєю мовою, розвивати свою етнічну культуру, ту саму шароварну й вишиванкову, калинову, вербову й солов"їну.

Але цей день - нагода подумати про всі перемоги й поразки, виклики й витримки. І вкотре сказати світові, що Україна є.

З днем незалежності, браття й сестри!