«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Первое прикрытие - византийское православие и идея царства, взятого из Вавилона и Константинополя. Основным образом Месопотамии в русской литературе в это время был Навуходоносор II из Книги Даниила. Естественно, он и царь, пленивший иудеев, и царь, признавший над собою власть единого Бога, и дарователь короны сперва Цареграду, а потом русским княжествам.
Второе прикрытие - европейско-католическая культура Польши и Франции, которая весьма активно протаскивала в Россию с 17 века образ государыни как Семирамиды и царского дворца как чуда света - сада Семирамиды.
Третье прикрытие - европейский нигилизм и марксизм, которые на фоне открытий подлинных ассирийских надписей и вещей привели к доминированию образа Ассаргадона как источника безграничной власти князя мира сего, бесконечного тоскующего в мире, поскольку нет ничего, кроме этого мира.
Я называю эти состояния России прикрытиями, поскольку в одну эпоху она оправдывала свое существование уникальной миссией православного царства, в другую - следованием передовой Европе и соревнованием с ней, а в третью - созданием СССР как первого в мире социалистического государства.
С 1970-х годов все эти прикрытия больше не имеют волшебной силы. Но в то же время развивается наука ассириология, которая дает массу исследований и переводов. И, однако, все эти ценнейшие сведения советская культура не берет. Ей нечем брать, у нее подрезаны библейские корни. Оказывается, что месопотамское активно существовало в России только до тех пор, пока Россия оставалась либо христианской, либо антихристианской (просто перемена знака). Так вот, с 1970-х годов она аморфна в идейном отношении. И в ней самой перестают складываться значительные образы древней Месопотамии. По-русски стихи на вавилонские темы пишут либо в Америке (и это евреи), либо в Израиле (таки да). Причем в последние два десятилетия в русскоязычной литературе начинают, наконец, появляться и шумерские ассоциации и мотивы.
Так вот, эта четвертая эпоха не порождает никакого значительного доминантного образа. Казалось бы, им должен стать Гильгамеш. Но не становится, потому что русская культура далека от самой себя. Она просто не знает, что ей делать с Гильгамешем. Представить ли его богоборцем (как в 1960-е годы) или первым пилигримом (как в 1920-е)? Или этот текст - провозвестник новых технологий бессмертия? Пока неясно, в какую сторону мог бы развернуться его образ. Но суть в том, что и Россия после СССР, и Месопотамия в современной русской литературе не могут быть никак озаглавлены.
Комментариев нет:
Отправить комментарий