Чий Крим? Наш? Якщо наш, то чому сьогоднішні українські Церкви не признаються до нашої церковної спадщини в Криму і на півдні України..?
Адже, Готська єпархія, як всім відомо, виникла в Криму наприкінці ІІІ століття зі столицею у Фео-Доросі на Мангупському плато, а у VIII століття Константинопольський Патріархат підніс її до рівня митрополії. Вірянами ж Готської єпархії були представники різних етносів - скіфи, сармати, гуни, готи, алани та ін., що було типовим для релігійного життя того часу. Більше того, готського єпископа Унілу висвятив сам св. Йоан Златоустий, а єпископ Ульфіла, теж гот, який переклав Святе Письмо готською мовою, навіть був присутній на Константинопольському соборі у 381 році.
Ви скажете, що Готська єпархія тому нами не згадується і не пропагується як спадок Української Церкви через те, що вона, хоч і відносилася до ранньохристиянських Церков, але - сповідувала аріанство, яке було засуджене на Нікейському соборі 325 року. Але! Вельмишановні владики, ці теологічні і богословські нюанси - це ваші внутрішні дискусії. Для української ж держави, для її мирян, тут важливим є сам факт, що вже у дуже віддалені ранньохристиянські часи, близько 1700 років тому (!), на півдні сьогоднішньої України ми мали потужні церковні осідки, з керівниками яких - як з рівними і достойними - говорили і в Константинополі, і у Римі.
Допускаю, що факт аріанської єресі у Готській єпархії, для вас є більш визначальним і важливішим, аніж загальноісторичне значення Готської єпархії для давньоукраїнської історії.
Тоді, чому ви не визнаєте і не пропагуєте релігійно-історичний спадок сусідньої - Скіфської єпархії, східна частина якої займала у III-VIII століттях майже всю сьогоднішню Одеську область і прилеглу частину Херсонської і Миколаївської областей? Столиця Скіфської єпархії була у м.Томи на території сучасної Румунії. Адже, Скіфська єпархія від самих початків, сповідувала канонічний і правдивий Символ Віри і до Халкідонського собору (до 451 року) була самовласною, тобто незалежною в управлінні своїми церквами. І, лише собор у Халкідоні 28-им своїм правилом, підпорядкував Скіфську єпархію Константинопольському Патріархатові.
А, окрім того, за словами ранньохристиянського історика й візантійського адвоката Ермія Созомена, особливістю Скіфської єпархії було те, що у ній постійно зберігався старовинний звичай, згідно з яким, церквами всієї провінції завжди управляв лише один єпископ.
І, наостанок: наприкінці ІІІ-го століття згадується Євангелік - єпископ Скіфської єпархії, який управляв місцевими церквами при римському імператорові Діоклетіані (284-292 роки), тобто в часи найжорстокіших гонінь і переслідувань перших християн. Від цього часу і аж до середини VI-го століття поіменно відомо дванадцять єпископів вищезгаданої єпархії. Ми не знаємо етнічного походження більшості з них, але про єпископа Феотима окремо сказано, що родом він, скіф.
Вищенаведене свідчить про те, що:
по-перше, ще задовго до так званого Володимирового хрещення 988 року (про яке мовчать майже всі європейські письмові джерела того часу) на півдні сучасної України були потужні ранньохристиянські єпархії - Готська, Скіфська та інші, від яких слід виводити першопочатки сьогоднішніх Українських Церков;
по-друге, керівники тих ранньохристиянських Церков на півдні нинішньої України, були настільки освіченими і обізнаними у питаннях віровчення, що вони на рівних виступали на Вселенських соборах.
Коментарі:
Марта Шевченко
В Успенській церкві у Львові зберігаються мощі св. Меркурія, що жив у ІІІ ст. і був скіфом. Ось вона, Скіфська єпархія, й ходити далеко не треба
Микола Бандрівський
Приємно, що знаєш про цю родзинку нашої Церкви! Святий Меркурій був римським легіонером, і, як і його батько, був скіфом з походження. У тій моїй книжці, що Ти маєш ("Від Мегалі Екклісія...") є розділ про св. мощі в сьогоднішній СвятоУспенській церкві на вул. Руській і серед них - власне, допис про самого Меркурія.
Ось, що писав митрополит Макарій (Булгаков): "...Скифская епархия, лежавшая частию в пределах нашего отечества, по всей вероятности, была епархия славянская. И, во-первых, что касается до той половины Малой Скифии, которая находилась по сю сторону Дуная от его устья до устья Днестра и далее по черноморскому берегу, то здесь с самого начала христианства оседлыми жителями постоянно были славяне, хотя чрез их землю в III, IV и последующих столетиях переходили многие другие народы, останавливаясь иногда на ней на довольно продолжительное время. В первом и втором веке, как мы уже замечали, здесь жили геты и тирагеты, коих по справедливости можно назвать славянами; во втором же или, по крайней мере, в третьем веке, Певтингерова карта здесь именно полагает венедов, т. е. славян; в четвертом, по свидетельству Иорнанда, в этих самых странах готский король Германарик (332–350) вел кровавые войны с антами, тоже славянами{93}; в пятом (с 449 г.), по словам Константина Багрянородного, некоторые из римлян, коих империя простиралась до Дуная, переправившись через эту реку из любопытства узнать, кто обитает за нею, нашли здесь бесчисленный народ славянский; в шестом, по свидетельству того же Иорнанда, от Днестра по берегам черноморским до Дуная простирались анты; а по свидетельству другого писателя, здесь же в 582 г., едва только вышедши на берег Дуная из Малой греческой Скифии, аварский хан Баян нашел селения славянские. Пребывание здесь славян в последующие века не подлежит уже ни малейшему сомнению: пред началом Русской державы, и по словам нашего летописца, седяху по Днестру и приседяху Дунаеви до самого моря в этой стране, которую звали греки Скифь{97}, угличи и тиверцы, древние тирагеты — два русских, чисто славянских племени; и мало того, что приседяху, но приседяху во множестве и притом имели собственные грады. Точно также и по другую сторону Дуная, в Малой Скифии греческой постоянными обитателями были славяне. В I и II вв. там жили геты и соплеменные им кривичи, почитавшие вместе с ними одного и того же отечественного мудреца Замолксиса; в четвертом, когда случилось переселение в области Нижней Мизии готов при императоре Валенте (364—378), и в пятом, при жизни армянского историка Моисея Хоренского тут же обитали двадцать пять поколений славянских; в седьмом столетии, переселившись в эту Малую Скифию между Дунаем, Понтом и Гемом даже до Варны болгаре нашли здесь оседлыми обитателями тех же самых славян в числе семи поколений. Но что еще замечательнее, нашли здесь (по собственному признанию болгаров) греческую веру и греческих священников. Не явный ли знак, что епархию Скифскую составляли славяне или, по крайней мере, по преимуществу славяне? Ибо мы вовсе не думаем отвергать, что в некоторых городах этой издавна подвластной римлянам провинции, особенно в главном городе Томи, где имело местопребывание римское правительство, управлявшее страною, могли жить для торговли или по другим каким-либо побуждениям и греки-христиане...".
Oleksandr Alfyorov
Безперечно! Скоро має вийти моя книга, де я трошки пишу про це і промовляю, зокрема, що титул предстоятеля нашої православної церкви має бути митрополит Київський і Готський! (в ідеалі, звісно було б «Київський, Галицький, Готський і всієї Руси»). Не можна віддавати Готської митрополії!
Marat Saifulin
Скіфське і готське хрещення, та їх канонічний статус повинні бути не тільки аргументом до претензій сучасної не канонічної рпц мп та її структури рпцвУ, але й привідом до святкування хрещення теріторій майбутньої України
Комментариев нет:
Отправить комментарий