А воля - це прояв свободи. Суб'єкт, який не має волі діяти згідно з декларованими принципами й цінностями, не є свобідним. Розділяти ж цінності й інтереси і замовляти публіці зуби лицемірними фразами про те, що світові лідери нам нічо не должні і цілують у булочки тов. Пу і Ксі во славу своїх національних інтересів, можуть тільки не дуже глибокодумні/дуже лукаві люди.
Бо цінності - це символічне вираження стратегічного інтересу, в якому, власне, й виявляється родова людська сутність, що відрізняє гомосапієнса від тварини. Суб'єкт, що поступається цінностями, поступається стратегічним інтересом. А non progredi est regredi. І ситуація, коли такий суб'єкт не зможе реалізувати і свої тактичні, короткострокові цілі, стає лише питанням часу.
Наявність/відсутність стратегічної перспективи визначає наявність/відсутність впевненості в майбутньому - невід'ємного аспекту почуття безпеки - первиннішого за ситість і тілесний комфорт.
Пересічні люди це нутром відчувають - тому в т.з. цивілізованому і ситому світі, якому катастрофічно бракує волі й рішучості, так багато щирих симпатиків сучасних диктатур. Тому такою феноменально неефективною є антисовєцька пропаганда, зациклена на секретах Полішенеля: скільки тиран Сталін знищив людей і яке г-но був той совєцький пломбір з останкінською ковбасою.
Так, Сталін убив багато людей. Але ж МИ - живі. У конформіста (а типовий "совок" є конформною істотою) притуплена емпатія - це доведено експериментально - і "безсмертний барак" його мало торкає на тлі безпрєдєльного бардака, що постав на місці тоталітарної стабільності зі смаком пломбіра й дешевої ковбаси, у який посттоталітарна людина ніяк не може надійно вписатися.
Періоди, в які демократичні системи демонструють здорову агресію і сильну колективну волю до захисту своїх цінностей (читай: стратегічних інтересів), на жаль, є доволі короткими. Бо демократія - це дітище торгово-промислових елементів, які не можуть довго обходитися без прибутків і дорожать своєю шкурою більше, ніж інші суспільні страти. І якщо реалізація стратегічних цілей залишає їх на довгий час без зисків, несучи фізичні ризики й загрози, вони від цих цілей швидко відмовляються.
Тому азійським деспотам, що мріють підкорити весь світ, дуже вигідні корисні ідіоти, які натхненно воюють з диктатурами європейського типу, індукуючи публіку примітивною маячнею про "диктаторів, які неодмінно втрачають береги", замовчуючи факти втрати берегів знавіснілим охлосом, що рано чи пізно рве хвалену систему "стримування і противаг" і занурює суспільство у Хаос, який веде або до нової диктатури, або до втрати суб'єктності.
Тому якщо ми хочемо вижити і не втратити суб'єктності, ми повинні затямити, що нема хороших і поганих для всіх часів і народів форм політичного устрою. Є релевантні і не релевантні історичним викликам. І чим швидше і більше свідомих людей це затямить, тим з меншими втратами і більшими здобутками ми вийдемо з історичних катаклізмів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий