З точки зору стереотипних уявлень Тарас Шевченко ще не знав "українців" як етноніму.
Але э ж підпис під його картиною "Дари в Чигирині" (а це 1844 р.):
“Изъ Царяграда, изъ Варшавы и Москвы, прыбували послы зъ великими дарами еднать Богдана и народъ Украинскій уже вольный и сильный. Султанъ, окроме великого скарбу приславъ Богданови червоный оксамитовый жупанъ на горностаевій хутри шталтъ княжой — порфиры, булаву и шаблю, одначе рада (опрыче Славного лыцаря Богуна) присудыла еднать Царя Московського”.
Словник мови Шевченка: В двох томах / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. В. С. Ващенко (відповід. ред.) та ін. - К.: Наук. думка. - 1964. - Т. 2: О — Я / Ред. тому: В. Г. Маринченко, Л. О. Родніна. - 1964. - С. 360.
Разом із тим термін "українці" йому, без сумніву, був знайомий. Адже, наприклад, основний програмний документ Кирило-Мефодіївського братства, членом якого був і Шевченко, мав назву "Книги буття українського народу".
Також Тарас Шевченко широко використовує назву Україна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий