Наши корни: Прометеизм - Солидаризм - Интегральный национализм - Консервативная революция
Наше сегодня: Этнооптимизм - Интертрадиционал - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Империум Человечества

Our roots: Prometheism - Solidarism - Integral Nationalism - Conservative Revolution
Ours today: Ethnooptimism - Intertraditional - National Revolution
Our Future: Archeocracy - Enarchism - Imperium of Mankind

Ахтунг! Achtung!

 Внимание! 14 декабря 2021 г. произошла хакерская атака рашистов на наш сайт! Исчезли все иллюстрации. 
Но главное ведь это - текстовый контент ;). Так победим!

 Attention! On December 14, 2021, there was a hacker attack by Russian hegemonists ("rascists") on our site! All illustrations are gone.
But the main thing is text content ;). So we will win!

10.01.2022

Розповідь гуцулів про боротьбу церковників зі старожитніми колядками

Из первовітку аж до половини ХІХ столітя в нас у горах ніхто ни переслідував наших колєдників за їх колєди. Колєдували вни їх так, єк уміли. Учілиси колєд берези вид березів. Передавали старовіцкі колєди предіди своїм превнукам. Первовічьні колєди переходили з поколіня в поколінє. Тоти старовіцкі колєди люде найліпше любили, тай до сегодне їх люб'єт.

Старовіцкі колєди -- це були первовічьні Божі слова. Ними ж зпоконвіку наші предки, тай ми славили Бога-Сонце тай величєли ними Боже Риздво.

Церковних колєд гуцули ни переймали, ни любили їх, тай ни вчілиси їх ніколи. И дотепер старі гуцули ни вміют колєдувати колєди на церковну арію, так єк їх у церкві колєдуют на Риздво дєки. Навіть посміваютси из тої колєди тай ни мают її нізашо. Уни колєдували тай колєдуют и до сегодне колєди свойов стародавнов гуцулсков арійов -- сумнов та галасливов, єк полонинскі вітри. Тай держєтси шє й до сегодне в колєдниках своїх старовіцких колєдницких звичєїв.

Колєдницкі звичєї задержєлиси шє й дотепер майже вірно такі, єк бували стародавно в нас, лиш колєди богато поперемінювано (поперероб'ювано на нові). Тай богато полишено старовіцких колєд, а заступлено їх новоуложеними колєдами, бо протів старовіцких колєд страшно боролиси попи вид другої половини минулого (ХІХ) столітя. Тай удалоси їм богато колєд переиначіти.

Вид половини минувшого столітя попи на приказ своїх владик страшно були си напосіли на старовіцкі колєди, аби їх цілком зпомиж народу викоренити. Уни так само хотіли скасувати й старі гуцульскі колєдницкі звичєї, але це си їм так ни вдало легко, єк из колєдами.

Попи кричєли з наказниц у церквах, шо гуцульскі старовіцкі колєди -- то поганцкі, а ни хрестіянскі колєди. Казали, шо в тих колєдах укриваєтси поганска віра, тай тимунь їх гріх колєдувати.

Одного разу цілком були зперли колєдників попи, єк берези ни уміли так колєдувати, єк хотіли попи. Тай ни пустили дотів колєдників у своїх парафіях, доків берези ни склали нові колєди, уложені полудь Ангелія.

Про це розказував, шє єк я був малим хлопцем, головський старий береза Федьо Джюнда так:

[...] єк прийшов у Дідушкову Річьку на парафію молоденький попик, то усе перевернув идгорі дном.

Колєдники зибралиси на Риздво по Службі Божій на цвинтари в свої колєдницкі табори, тай разом из своїми вибірцями обійшли плєсом три рази наокола за сонцем церькву тай пишли плєсом аж до попа на дідинець, так єк ми то робили дотів. За нами линув туда всий  нарід из цвинтаря дивитиси, єк мет гей за пишно новий попик колєдників приймати, тай гостити.

[...] Пишли ми в розоденцію колєдувати попови тай повінчювати йиго колєдов из Божим Риздвом.

Ми зачєли колєдувати. Див'юси на попа, а він то черленієт, то білієт из серця на нас. Але колєди всі вислухав уважно до кінця. А єк ми скінчєли колєдувати й повінчювали йиго из жінков тай діточьками шєстєм-здоров'єм, многа літами из Божим Риздвом, то попик замість подєкувати нам так єк то си годит, штрик ид нам осов у вочі:

"А це шо за колєди ви колєдуєте? Хто вас їх навчів колєдувати?"

"Це наші старовіцкі колєди, прошу єгомостя", -- зачєв я й собі остро говорити попикови. -- "Навчіли нас їх наші предки, тай ми їх так колєдуємо з діда-предіда. Инчих колєд ми ни вміємо".

Але попик про то й чюти ни хотів. Ни пустив того року колєдників. Сказав: "Це поганьскі, а ни хрестиянскі колєди. Такі колєди ни можна колєдувати, бо за ні є ниспасний гріх. Я дістав письмо вид уладики, шо такі колєди, єк ваші, мусєт бути зокрашем знишшіні и навіки скасовані".

Нарід на це збурився був. Довго воркотів, але з попом упертим ни було ради. Хотівше обходити Риздво колєдами, ми мисіли погодитиси на то, шо піп казав. Скликав він нас раз усіх березів из цілої парафії, докупи в дєківску школу, тай заставив укладати нові колєди. Дєк чітав нам Біблію, ми слухали, тай витак післідь того укладали нові колєди на старовіцку моду. Ми їх так штудерно мусіли уложєти, аби си вни удали й попови, тай людем. Помішєли ми старе з новим так хєтро, шо піп на другий рік позволив нам уже пити березувати в колєдники. Вид того чєсу богато старовіцких колєд загибло, бо молодчі берези вже ни хотіли си їх учіти тай колєдувати. А з чєсом и люде перестали за ними убиватиси.

Вид того чєсу гуцулскі колєди є лиш подібні до старовіцких колєд, але первовічьними колєдами є лиш дес-котрас з них, а решта, то все помішані старі з новими колєдами. Новоуложені на пидставі Біблії. Тимунь старовіцких правдивих колєд тепер є вже дуже мало, так шо мало котрий береза їх знаєт из молодших березів. Старовіцкі колєди гуцулскі вимерают разом из старовіцкими березами. Колєдницкі звичєї: плєси, скрипка й тримбіта, круглєки, вінчьованя й данці на колопні залишилиси до сегодне из давен-давна ни змінені, бо цего ни хотіла, тай ни хочєт попуститиси молодіж, охічьна до забавий и набутків у колєдниках".

Вид того часу, шо розказував Джюнда, майже до 1906 року попи були дали покій гуцульским колєдникам. Ни переслідували їх. А в 1906 році попи були знов виступили протів скрипок, тримбіт й данців на колопні, та протів плєсів в колєдниках. Хотіли ці звичєї скасувати в колєдниках, але нарід протів цего сперси тай ці звичєї залишилиси й до сегодне в колєдниках."

Джерело: Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях гуцулів: вибрані твори / Петро Шекерик-Доників. – Верховина : Редакція журналу (видавництво) "Гуцульщина", 2009. – С. 89-92.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...