Поиск по сайту / Site search

31.01.2023

о. Ігор Пелехатий: Історія Почаївської чудотворної ікони Пречистої Богоматері

ПОЧАЇВСЬКА БОЖА МАТИ, ЗІШЛИ з НЕБА УКРАЇНІ ЛАСКИ й БЛАГОДАТІ!

Історія Почаївської чудотворної ікони Пречистої Богоматері починається наприкінці ХVІ ст. - у 1597 році. Саме в цьому році, ікона Почаївської Богоматері прославилася першим чудом.

ІСТОРІЯ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ

Досліджуючи історію цього чудотворного образу, слід зазначити, що невідомо ким і коли вона була намальована. Знаємо лише те, що в 1559 році цю ікону подарував грецький митрополит Неофіт великій землевласниці Анні Гойській. Митрополит Неофіт прибув на Русь-Україну з Константинополя, щоб збирати пожертви на церковні потреби. Можливо, що він був навіть слов'янського походження, на що вказують написи слов'янськими буквами на іконі. Очевидно, що дідичка пані Гойська, як жінка глибоко побожна, дала щедру пожертву митрополитові. За це він подарував їй ікону Божої Матері та одразу ж поблагословив її. З відходом митрополита Гойська помістила цю ікону в своїй приватній молитовній каплиці. Не один раз після того вона зауважувала, що з неї виходить часом якась неземна ясність. Також Матір Божа з Дитятком на руках декілька разів їй снилася. Появлення світла з ікони підтверджували і слуги п. Гойської. Роздумуючи над всім цим Гойська здогадалася, що це є чудотворна ікона. Вона порадила своєму братові Пилипові Козинському, котрий був сліпий від народження, щоб він молився перед іконою і просив про повернення йому зору. Він довго молився і сталося чудо! Пилип прозрів! Тоді п. Гойська вирішує віддати цю ікону найближчому монастиреві, при якому була церква Успіння Пречистої Богородиці.

На знак подяки за оздоровлення брата, меценатка наділила монастир землею та великою сумою грошей на розбудову монастиря. Перенесення чудотворної ікони з домашньої каплиці п. Гойської відбулося дуже урочисто. У цій події брав участь Луцький єпископ, багато священників та незчисленний набожний народ. 14 листопада 1597 року п. Гойська зробила запис, згідно з яким вона віддала «для отців Василіян гору, ліс, багато полів та сіножаття», та призначила давати на монастир десяту частину усього врожаю в Почаєві. До речі це непоодинокий випадок в історії українського християнства, коли князі та заможні люди жертвували десяту частину своїх доходів на церкву. Це підтверджує здогад про те, що вже в ті далекі часи жертводавці добре знали зміст Святого Письма, в якому написано, що кожний повинен віддати десяту частину від своїх заробітків на церкву.

Чудотворна ікона Почаївської Матері Божої намальована оливною фарбою на червоній, смоляній, грубій, кипарисовій дошці. Такі кипариси ростуть на Балканах, у Палестині та в Італії. Розміри ікони: висота – 29 см., ширина – 24 см.. Малюнок зображує Богородицю, що тримає на правій руці Сина. Ліва рука утримує хустину, якою прикриває ногу і плечі Дитятка. Голова Матері нахилена до Сина. Ліва рука Спасителя покладена на плече Матері, а правою - благословляє світ. Лице Матері надзвичайно гарне, але затінене смутком.

ЧУДА ПОЧАЇВСЬКОЇ БОГОРОДИЦІ

Найбільше чудо Почаївське сталося у 1675 році. Але повернімося до року 1672-го. Тоді на Україну напали полчища турецького султана Мухамеда IV, який безоглядно руйнував наші землі. Незадовго до нього прилучилися кримські татари. Об'єднавшись разом, вони створили грізну силу. Прийшовши на Волинь і Галичину, бусурмани знищили Збараж, Вижгород і Вишнівець та почали наближатися до Почаєва. І хоч сам по собі Почаїв не мав для них ніякого стратегічного значення, але вони знали, що там знаходиться велика кількість золотих дарів, що їх складали оздоровлені прочани. Годі було очікувати якоїсь допомоги. Облога монастиря тривала три дні, від 20 по 23 липня 1675 року. Коли стало зрозуміло, що всі, хто знайшов захист в монастирі можуть загинути, монахи, зібравшись в єдину групу, почали гаряче молитися. В момент першого і останнього наступу об'єднаних сил турків, монахи і народ заспівали Акафіст до Пресвятої Богородиці. Наступ продовжувався. Коли ж вірні заспівали «Воізбранній воєводі» сталося непередбачене явище: небо раптом розкрилося і появилася Божа Мати, оточена ангелами. Вона була в надзвичайному сяйві. Враз розкинула свій рятівний омофор над монастирем і церквою. Праворуч від Пречистої Діви Марії стояв преподобний Йов Почаївський і молився. На перших хвилинах цієї з'яви турки почали ще сильніше наступати і стріляти з луків. Саме в той момент якимсь незбагненним чином стріли верталися назад. Це спричинило метушню між турками й татарами і вони почали панічно утікати.

На пам'ятку цього чуда при монастирі було побудовано малу церкву на честь Богородиці-Переможниці. Цю подію чудово оспівано у пісні «Ой зійшла зоря вечоровая» загально знана сьогодні в обробці М. Леонтовича.

Впродовж майже 800-літньої історії Почаєва, від часу появи Матері Божої і до наших днів, сталося надзвичайно багато різних чуд. На одній із колон величавого Успенського Собору, збудованому відомим меценатом тих часів графом Миколою Потоцьким, зображено чудове врятування візника пана Потоцького. Як відомо, через необережність останнього, коні сполошилися і карета, в якій знаходився пан, перекинулася, замалим його не вбивши. Розлючений Потоцький витягнув свій випробуваний пістоль і хотів застрелити візника. В цей час бідний чоловік молився до Почаївської Божої Матері і пістоль Потоцького заклинило. Пробуючи три рази підряд вистрелити у візника, Потоцький зрозумів, що сталося чудо. Це було в полі і за цією жахливою сценою спостерігало багато селян, які на той час там працювали і стримали переляканих коней.

Підчас побудови храму сталося інше велике чудо. 18 червня 1771 року, о десятій годині рано, до приміщення ще недобудованої святині зайшов монах і крикнув: «Негайно всі виходьте з церкви!» Там працювали майже двісті робітників і як тільки вони вибігли - впав великий стовп, котрий підпирав стелю, і вона з гуркотом завалилася.

КОРОНАЦІЯ ЧУДОТВОРНОГО ОБРАЗУ

Починаючи від 1721 до 1831 року в монастирській хроніці записано 539 чудес. Ці чуда подаються в рукописному збірнику «Гора Почаївська». Пізніше його декілька разів перевидавали. У зв'язку з величезною кількістю чуд за такий короткий період, виникла необхідність дослідити та підтвердити їхню правдивість. В 1770 році Екзарх всієї України, єпископ Луцька Сильвестр Рудницький-Любінецький досліджує правдивість тих чуд на доручення Апостольського Престолу в Римі та особисто папи Климента XIV. Дослідження тривали не дуже довгий час, бо правдивість всіх чуд була очевидною. 24 червня 1770 року єпископ передає до Риму результати своїх досліджень. 1 травня 1773 року Апостольський Престол в Римі видає декрет, яким дозволяється коронувати Почаївську Чудотворну ікону. Особистий папський посланець з Ватикану повіз до Почаєва дві золоті корони - одну для Богоматері, другу для Спасителя. Про це єпископ Рудницький повідомив увесь народ Волинської єпархії окремим посланням.

Коронація відбулася 8 вересня 1773 року, на празник Різдва Преч. Діви Марії. Організатори передбачали, що на коронацію прибуде багато народу, тож вирішили її провести на відкритому полі. На урочистостях були присутні єпископ Сильвестр Рудницький та Максиміліян Рилло – Холмський єпископ. В цей день там налічувалося біля 100000 людей та понад тисяча священників. Коронація почалася великою процесією від церкви до поля. Коли ікону було виставлено на престолі, тоді весь народ припав на коліна і заспівав «Під Твою милость». Це був один із найяскравіших прикладів поєднання українців в одній неподільній вірі. Можливо, саме своїми чудами Матір Божа хотіла достукатися до сердець християн однієї з найдревніших земель на світі -України, щоб в такий спосіб переконати їх, що суперечки із законами Божими та Його заповітами не повинні мати місця в духовному житті українців. Можливо той час був найсприятливіший для об'єднання, якби не втручання московії та її всюдисущий людиноненависницький гегемонізм.

Коронація викликала серед прочан масове бажання до очищення. Люди ішли до сповіді і священники сповідали їх цілу ніч. Над ранком вдарили гармати, скликаючи народ. Всі житлові будинки були замаєні квітами. Також було поставлено кілька тріумфальних брам. На струнко перед величчю Богородиці стояли військо, кіннота, піхота та артилерія. І ось на подушках піднесли дві корони, які прислав і поблагословив папа. Коронацію провів єпископ Сильвестр Рудницький.

Після урочистої Божественної Літургії до Причастя приступили понад тридцять тисяч прочан. У 1775 році граф Потоцький видав у Почаївській друкарні, яку заснували отці Василіяни, книгу «Коротка історія про початок, старинність і про преславне діло коронації Чудотворної Ікони Пресвятої Діви Марії на Почаївській горі». В Римі було викарбувано 12 різних медаликів Почаївської Богоматері. (До речі, про ці та інші «дрібниці» коронації сучасні православні дослідники чомусь вперто замовчують). 

З того часу Почаїв стає великим відпустовим місцем не тільки України, але усіх довколишніх народів.

РУЙНУВАННЯ УНІЙНОЇ ЦЕРКВИ і ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ МОСКОВСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ

Врешті московська цариця Єкатєріна II насильно повернула до православ'я Волинь. В Луцькій, Берестейській та Пинській провінціях було ліквідовано 145 греко-католицьких монастирів. В 1831 році цар Ніколай І продовжував руйнацію католицької Христової Церкви. Він без будь-якої на те згоди монахів, священиків та віруючих відібрав від отців Василіян монастир і церкву в Почаєві і передав їх своєму казенному православію. Московський Синод у 1833 році надав монастиреві титул Лаври, перетворивши її на форпост загарбницької імперської політики та пропаганди «руzzкого міра» на західно-українських землях.

Звичайно, що історія Почаївської Лаври є набагато більшою і цікавішою. До нинішніх днів не існує в Україні повної історії цього унікального місця. Сучасні промосковські дослідники відмовчуються, пояснюючи це тим, що впродовж віків втрачено багато монастирських архівів. Однак достеменно відомо, яким брутальним  чином цей монастир став православним. 

Водночас неспростовною правдою і доконаним фактом є те, що саме після повернення отців Василіян до Почаєва у 1712 році і до трагічного завершення їхнього перебування там у 1831 рокі - цей час був найбільш плодовитим у справі розбудови монастиря, створення українського книговидавництва, поглиблення освіти та релігії. Повернення до Почаєва отців Василіян спричиняє розквіт повноцінного духовного життя на славу Господню. Василіяни впровадили нові підходи у євангелізації українського народу. Відкрили друкарню, в якій видавалися книжки не тільки з богословії та літургіки, але різноманітних галузей знань. Заснували чернечий новіціят та широку мережу загальноосвітніх шкіл, де вивчали риторику, філософію, латину, а також праці римських класиків. Обов'язковими були курси математики, фізики, астрономії. В численних василіянських школах навчалися тисячі дітей місцевої шляхти та заможних і середнього статку селян. 

Це був час найвищого піднесення правдивої релігійності та просвіти українського народу, в котрому не мали місця ненависть і роздори, а до Унійної Греко-Католицької Церкви всередині 18 ст. належало майже 13 тисяч парафій по усій Україні. Про це доказує коронація Почаївської чудотворної ікони, на якій були присутні колишні вірні православної віри разом з католиками. Повернення Отців Василіян до Почаївського монастиря започаткувало золоту добу Чину і Унійної Церкви та сприяло глибокому національному самоусвідомленню українців. Саме у василіянський період діяльності Почаївського монастиря сталося найбільше різних чуд, пов'язаних з чудотворною іконою Почаївської Богоматері. Це був час великої віри, котра скріпила і врятувала монастир від повного занепаду в пізніших часах, коли на нього наклала руку і дотепер тримає у духовному ярмі ненажерлива Москва.

Підготував о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ

Комментариев нет:

Отправить комментарий

..."Святая Земля" – прототип всех остальных, духовный центр, которому подчинены остальные, престол изначальной традиции, от которой производны все частные ее версии, возникшие как результат адаптации к тем или иным конкретным особенностям эпохи и народа.
Рене Генон,
«Хранители Святой Земли»
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти