Галичина у зброярському мистецтві завжди відрізнялася від решти сьогоднішніх українських територій. В значній мірі можливо тому, що тогочасні галицькі спільноти (незалежно від їх етнічного походження) все були ближчими до Європи і до тих металообробних зброярських центрів в яких винаходили, запозичували і на свій кшталт творчо переосмислювали все те, що допомагало в ефективному веденні війн і завдаванні ворогові впродовж найкоротшого часу якнайбільших втрат і страждань.
Фактично тоді - близько трьох тисячоліть тому - був своєрідний "вибух" цього універсального типу клинкової зброї колючо-рубаючого призначення на сьогоднішніх західноукраїнських теренах. Уявіть собі: тільки на території Галичини у різний час виявлено 36 цілих бронзових мечів та десятки фрагментів інших. Усі, відомі на сьогодні екземпляри галицьких тогочасних мечів розділено на три групи: 1-мечі з окремо вилитим руків'ям (15 екз.); 2-мечі із суцільним (тобто, відлитим разом із клинком) руків'ям (8 екз.); 3-мечі або їх фрагменти, докладна інформація про які, відсутня (13 екз.).
Найцікавішим з них є, мабуть, довгий бронзовий меч зі села Язловець Бучацького району Тернопільської області (зберігається в Археологічному музеї у Кракові). Центр ваги язловецького меча зумисне зміщений до кінця, за рахунок розширення у листоподібну форму верхньої частини клинка (див. рисунок). Такі мечі призначалися для нанесення дуже важких ударів, причому часто по захищеному панциром противникові. Розширений на кінці клинок меча давав додатковий ефект "розвалювання" рубленої рани, а за рахунок збільшення ваги в цій частині леза, додатково посилював удар. Прекрасна збалансованість клинка з Язлівця при ударі зводила до мінімуму віддачу на руків'я. Антеноподібне навершя руків'я меча з Язлівця було не декором, а мало суто практичне значення: 1 - при нанесенні колючого удару втримувало долоню на руків'ї, не даючи їй зісковзнути; 2 - слугувало опорною точкою при висмикуванні меча з противника.
Меч з Язлівця не був призначений для фехтування. Цього не допускала своєрідна збалансованість клинка, тому використання його у пішому бою було малоефективним. Язлівецький меч, який ви бачите на рисунку, скоріш за все слід відносити до групи кавалерійських мечів, які від звичайних мечів відрізнялися значно довшим клинком, що зумовлено було необхідністю "діставати" піших воїнів із сідла. Крім того, при рубанні кавалеристів між собою вершник повинен був мати можливість прикрити клинком увесь свій корпус (до сідла), коли противник наносив удар.
Отож, оглядаючи за склом музейної вітрини бронзовий меч, вкритий смарагдовою патиною, все пам'ятаймо, що дивимося ми не лише на дуже давню і незвично цікаву річ а - на зброю, яка більш як три тисячоліття тому комусь не раз захищала життя, а комусь - обірвала мрії і плани у той злополучний, для нього день...
Бронзові мечі з Галицької України: 1, 3 - Верхнє Придністров"я; 2 - с.Комарники Турківського району Львівської області; 4 - з кургану біля м.Галича Івано-Франківської області; 5 - зі с.Завалів Підгаєцького району Тернопільської області (за К.Журовським, 1949.
Бронзові мечі з Галицької України:
1-с.Волока Чернівецької області;
2-с.Коропець Бучацького району Тернопільської області;
3-с.Черепківці Чернівецької області (за К.Журовським, 1949; В.Войнаровським, Г.Смірновою, 1993; Д.Павлівим, 2010).
Бронзові мечі з Галицької України:
1-Верхнє Придністров"я;
2-с.Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області);
3-с.Бурканів Підгаєцького району Тернопільської області;
4-с.Баличі Жидачівського району Львівської області;
5-с. Волока Чернівецької області;
6-с.Комарники Турківського району Львівської області (за К.Журовським, 1949; В.Войнаровським, Г.Смірновою, 1993)
P. S.
Бронзові мечі з руків'ям прикрашеним золотом. Скандинавська фінальна бронзова культура. Данія. 1100-1000 роки до н.е. Національний музей Данії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий