"Над рідним простором Карпати – Памір, Сліпуча і вічна, як слава, Напружена арка на цоколі гір – Ясніє Залізна Держава!" (Олег Ольжич)

Пошук на сайті / Site search

«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
[Томенчук Б. П. Етнокультурні та етнополітичні процеси в Східнокарпатському регіоні в умовах глобальних природно-кліматичних змін у Європі (неоліт – пізнє середньовіччя) // Карпати : етнос, людина, цивілізація. – 2023. – № 9. – С. 224, 245]

Також радимо прочитати: Про термін "Прикарпаття" >>>
Про термін "Мезоєвразія" >>>

09.06.2016

Галина Дземан: Про археолога Прикарпаття та Буковини Богдана Петровича Томенчука (біобібліографічний аспект)

Вивчення історії рідного краю займає провідне місце у дослідженнях науковців Прикарпатського університету імені В. Стефаника і є пріоритетним напрямком розвитку історичного краєзнавства в нашому вузі. Одним з них є Томенчук Богдан Петрович — кандидат історичних наук, доцент є відомим спеціалістом в галузі археології, історії та туризму. Автор численних наукових публікацій, присвячених проблемі державотворчих та містотворчих процесів на території Галицької землі, а також проблемам транскарпатських і трансєвропейських шляхів.
Народився Богдан Петрович 3 вересня 1950 р. в с. Ценява Коломийського району Івано-Франківської області. В 1971–1976 рр. навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету. З 1970-х рр. спеціалізувався по археології, проходив щорічні стажування у археологічних експедиціях Чернівецького державного університету та наукових закладах Києва і Москви. Особливо плідною стала багаторічна співпраця із Західноукраїнською експедицією Ленінградського державного Ермітажу. Набутий досвід дав можливість самостійно керувати археологічними експедиціями, спочатку Чернівецького, а потім Івано-Франківського краєзнавчого музеїв, де протягом 1976-2000 рр. працював науковим співробітником та завідуючим відділом археології.
Наприкінці 1990 рр. Богдан Томенчук починає працювати в Прикарпатському університеті. Свої перші лекції з археології та культури Галицької землі він прочитав студентам художнього факультету, там же викладає спецкурс «Археологічна консервація та реставрація». Пізніше Богдан Петрович продовжив свою роботу на філософському факультеті, де викладав курси біблійної та церковної археології. А 1998 року Б. Томенчук починає працювати в Інституті історії і політології, спочатку на кафедрі всесвітньої історії, а в 2005 році займає посаду доцента кафедри етнології і археології. У 2002-2009 рр. Б. Томенчук успішно поєднує викладацьку роботу з діяльністю наукового співробітника і члена Польового комітету Інституту археології НАН України ( м. Київ). З 2006 року Богдан Петрович очолює також за сумісництвом відділ археології Науково-дослідного інституту історії, етнології і археології Карпат, є заступником директора. В інституті веде такі науково-дослідні проблеми, як транс карпатські шляхи ( міграційні і торгові), середньовічні городища і замки.
Під час роботи в музеях Богдан Петрович здійснив велику кількість археологічних розвідок та експедицій. Було відкрито десятки археологічних пам’яток – різночасових поселень, городищ, виробничих комплексів, давніх поковань тощо. Крім розкопок, які здійснювались у рамках розробки наукових тем, Богдан Петрович проводив охоронні археологічні дослідження в Маняві, печерно-скельному комплексі в Бубнищі, Івано-Франківську. Зокрема, в історичній частині обласного центру Прикарпаття досліджено рештки Галицької брами Станіславської фортеці.

У 90-х рр. свої знання й великий дослідницький досвід використав під час розкопок захоронень жертв сталінських репресій (Дем’янів Лаз, село Посіч, Меморіальний сквер в Івано-Франківську),де він був науковим консультантом і безпосереднім учасником ексгумаціних робіт. Важкою в емоційному стані була ця робота,проте свідомий патріот ,вольова й послідовна людина Богдан Томенчук довів справу до завершення. Про ці події згадується в журналі “Літопис Червоної Калини” у №1-3 за 1994 рік.
Як керівник експедицій, Томенчук Б.П. провів 40 археологічних сезонів, під час яких, зокрема, досліджувались такі літописні міста як Василів, Кучелмін та Биковен на Дністрі, Олешків на Пруті та Городок на Черемоші. Розкопано десятки оборонних споруд і більше сотні житлово-господарських та ремісничих будівель Х – ХІІІ ст. Крім того, досліджено 5 дерев’яних церков ХІІ – ХІІІ ст. і серед них унікальна в Європі Олешківська ротонда-усипальниця. Загалом Томенчуком Б. вивчено більше 500 давніх поховань періоду ХІІ – ХІІІ ст. З 2000 р. є керівником Галицької археологічної експедиції Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, яка досліджує давній Галич.
Найбільш цікавими археологічними об ‘єктами стали : курган літописна Галичина Могила в селі Крилосі Галицького району,три дерев’ яні палацові комплекси,житлово-господарська забудова дитинця княжого Галича і його укріплення. Провівши більше тридцяти археологічних сезонів на території давнього Галича,Б. Томенчуком сформована нова концепція походження та еволюції Галича і Галицької землі,яка є основою його наукових досліджень.
В останні роки проводить археологічне обстеження Великого Скиту в с. Манява Богородчанського району Івано-Франківської області. У результаті цих робіт виявлено залишки двох дерев’яних церков XVII ст., кладовище, монастирські келії та оборонні стіни. Крім цього, в складі Карпатськьої експедиції взяв участь в широкомасштабних обстеженнях на території Гуцульщини городищ, замків, монастирів і транскарпатських шляхів.
За зазначеними проблемами видано понад 150 наукових статей та 6 монографій .Статті, написані Б. Томенчуком, надруковані у журналах,вісниках і часописах Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, у матеріалах наукових конференцій,присвяченій даній темі,у збірниках наукових статей,які видані у Галичі,Івано-Франківську,Києві Львові,Чернівцях.

Серед основних наукових праць варто відзначити такі як:
1.Томенчук Б. Олешківська ротонда. Археологія дерев’яних храмів Галицької землі ХІІ – ХІІІ ст. / Б.Томенчук. – Івано-Франківськ, 2005. – 167 с.
2.Томенчук Б. Археологія некрополів Галича і Галицької землі. Одержавлення, християнізація / Б.Томенчук. – Івано-Франківськ, 2005. – 328 с.
3.Прикарпаття: спадщина віків / гол. ред. М.Кугутяк. – Львів : Манускрипт-Львів, 2006. – 596 с.
4.Томенчук Б. Археологія городищ Галицької землі. Галицько-Буковинське Прикарпаття. Матеріали досліджень. 1976 – 2006 рр. / Б.Томенчук. – Івано-Франківськ, 2008. – 696 с.
5. Томенчук Б., Кугутяк М. Городища і замки Галицької Гуцульщини. Матеріали дослідження 2006-2010 рр. / Б.Томенчук, М.Кугутяк // Галичина. — 2010. — № 17. – С. 29-57.
6. Томенчук Б., Кугутяк М. Чорногірське святилище / Б.Томенчук, М.Кугутяк // Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2010. – Вип. 2. – С. 96-114.
7. Старожитності Гуцульщини. Джерела з етнічної історії населення Українських Карпат. Каталог пам’яток історії та культури. Т.ІІ. Городища, замки, осередки солевидобутку, давні транскарпатські шляхи / Микола Кугутяк, Богдан Томенчук, Ігор Кочкін, Петро Сіреджук, Мирослав Волощук. – Івано-Франківськ ; Львів : Манускрипт, 2011. – 267 с.
8. Томенчук Б. Християнізація Галицької землі й ранні державотворчі процеси в Карпатському регіоні / Б.Томенчук // Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2014. – Вип. 5. – С. 67–74.
Вчений є членом редакційної колегії міжнародного наукового журналу «Карпати: людина, етнос, цивілізація» та вісника «Студентські історичні зошити». Богдан Петрович провів уже 40-й польовий сезон в археологічній експедиції.І ,як завжди, невтомного дослідника чекають нові відкриття незнаних сторінок славної історії Галицької землі.

Список використаних джерел:
1. Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник/ автори упорядники: Карась Г., Діда Р., Головатий М., Гаврилів Б. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. – С. 426.
2. Інститут історії і політології: 70 років педагогічної, наукової й громадської діяльності/ під редакцією проф. М. Кугутяка. – Івано-Франківськ: видавець Третяк І. Я., 2010. – С. 258-259.
3. Кугутяк М. З любов’ю до Галицької землі:[до 60-річчя Б. Томенчука]/ М.Кугутяк, І. Кочкін // Галичина: Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис/ ред. кол. М. Кугутяк, О. Єгрешій, О. Марущенко, І. Райківський. – Івано-Франківськ, 2010. — №17. – С.356-358.
4. Манюх Ю. Реквієм над Дем’яновим лазом.// Літопис Червоної Калини. – 1994. — № 1-3. – С. 6-10.

Галина Іванівна Дземан,
провідний бібліотекар

Комментариев нет:

Отправить комментарий

..."Святая Земля" – прототип всех остальных, духовный центр, которому подчинены остальные, престол изначальной традиции, от которой производны все частные ее версии, возникшие как результат адаптации к тем или иным конкретным особенностям эпохи и народа.
Рене Генон,
«Хранители Святой Земли»
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти