Відбулася Установча конференція Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу

2-3 липня 2016 р. у Києві за ініціативи Андрія Білецького, лідера Азовського руху, народного депутата України й першого командира полку «АЗОВ», відбулась установча конференція Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу. Вперше численні міжнародні та українські громадські починання, спрямовані на пошук альтернативного вектору європейської інтеграції, отримали практичний вираз та координаційний центр. А країни Східної та Центральної Європи – перспективу реального об’єднання своїх можливостей у стратегічних напрямках вже в недалекому майбутньому.

В роботі дводенної конференції взяли активну участь взяли делегати з усього регіону, передусім Польщі, Білорусі, країн Балтії. Саме ці держави разом з Україною є найвірогіднішими кандидатами на вступ до Балто-Чорноморського Союзу, його ядром. Утім, не меншими ентузіастами міжнародного заходу стали представники Хорватії й Словаччини, тим самим показавши, що другий етап інтеграції у вигляді Адріатично-Балто-Чорноморського Союзу – не за горами. Крім того, експерти в галузі військової співпраці – учасники та гості конференції зі Швеції та Грузії – довели, що потенційні країни-партнери Інтермаріуму справді заслуговують на таку назву, на відміну від західноєвропейських партнерів-«миротворців». Нарешті, з’явився віддалений, але далекосяжний горизонт у вигляді союзних регіонів Інтермаріуму на території Російської Федерації, представлений проектом автономії Калінінградськї області, що, як відомо, має стратегічне ядерне значення.

Хоча Група сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу, до якої увійшли національні делегації, є громадською ініціативою, військові аташе дипломатичних представництв ключових країн регіону (Польщі, Угорщини, Румунії, Литви) теж приєдналися до конференції як почесні члени Президії і висловили побажання щодо подальшої співпраці з делегатами й Азовським рухом. Саме з вітального слова лідера Азовського руху Андрія Білецького та виступів військових аташе розпочався перший день заходу, засвідчивши усю серйозність намірів учасників. Панорамна презентація проекту Балто-Чорноморського союзу Миколою Кравченком, заступником голови Штабу Цивільного Корпусу «АЗОВ», викликала жвавий інтерес і море запитань з боку аудиторії та журналістів. Заслухати детальні відповіді та коментарі до аналітичних роздаткових матеріалів мали змогу всі, хто долучився до роботи секцій, що розкривали презентацію в таких пріоритетних галузях: військової співпраці й оборони; господарської діяльності та енергетики; геополітиці, науці, освіті та культурі.

Балто-чорноморська співпраця у сфері оборони отримала найширше висвітлення як така, що відповідає головному запиту країн регіону – розбудові регіональної системи безпеки після того, як міжнародні правові гарантії миру в Європі та недоторканності кордонів суверенних держав, передусім Будапештський меморандум, продемонстрували свою ілюзорність. Не менш закономірна питома вага виступів «азовців» (Олександр Алфьоров, Андрій Дяченко) на цю тему, адже реальний військовий досвід, здобутий українськими та іноземними бійцями спершу добровольчого батальйону, тепер зразкового гвардійського полку «АЗОВ» під час війни нового покоління з Російською Федерацією на Донбасі, та вклад Азовського руху у військову та інформаційну безпеку не тільки України, а й всього регіону є найважливішим аргументом на користь життєздатності заснованої в Києві Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу. Так, маса пропозицій щодо співпраці з Азовським рухом у сфері оброни надійшла до керівника Військової школи ім. полковника Євгена Коновальця Гіоргі Купарашвілі, що виступив з доповіддю на тему єдиної регіональної системи підготовки військових спеціалістів на базі україно-грузинської кооперації.

Практичну спрямованість конференції підтвердила й наступна секція, присвячена перспективам енергетичної автаркії регіону та розбудові спільного економічного простору країн Східної та Центральної Європи. Гість з Білорусі, експерт аналітичного порталу “Belarus Security Blog” Зьміцер Міцкевич розкрив можливості військово-промислової співпраці країн регіону, зокрема, створення спільних виробничих циклів, на прикладі фактичної взаємодії білоруського та українського ВПК з початком війни на Сході України попри офіційний політичний курс Мінська. Активний учасник обох днів конференції з Польщі Маріуш Патей, директор економічного Інституту ім. Романа Рибарського, обговорив шляхи регіональної економічної співпраці від заснування спільних інвестиційних фондів до відновлення проекту нафтопроводу «Сарматія», що сполучає Одесу й Броди і мав добудуватися до міста Плоцьк, уже поєднаного нафтопроводом із польським Гданськом.

Нерівноправність держав Центральної та Східної Європи з негласними лідерами Євросоюзу, передусім Німеччини та Франції, під час вирішення питань економічного характеру, що піднімалася на попередній секції, також постала в світлі Балто-Чорноморського Союзу саме як геополітичної альтернативи Євросоюзу на заключній секції конференції на тему регіональної співпраці в сфері геополітики, науки, світи та культури. Все очевидніша криза ЄС після загострення питання біженців, символічним підсумком якої став Brexit, спонукує до прискорення зусиль із розбудови Балто-Чорноморської Співдружності, об’єднаної не лише спільними безпековим та економічним інтересом, а й культурними цінностями та розумінням історичної долі. Успіхи Хорватії у відстоюванні своєї культурної ідентичності всупереч глобалізаційним трендам ЄС стали предметом розгляду журналіста з Хорватії Лео Маріча, в тому числі крізь призму ініціативи з розвитку Адріатично-Балто-Чорноморського партнерства президентом Хорватії Коліндою Грабар-Кітарович. Діяльність заснованої нею Адріатично-Балто-Чорноморської Групи й сучасні геополітичні зрушення в цьому напрямку висвітлила у своїй доповіді й Гінтаре Наркевічуте з Литви – багатократний учасник заходів на тему Балто-Чорноморського Союзу, директор міжнародних зв’язків фонду «Дім Рональда Рейгана».

Також у рамах секції було надано слово організатору І-го Балто-Чорноморського форуму в Києві, народному депутату України 7-го скликання й голові ГО «Міжнародна ініціатива з підтримки України» Тарасу Осауленко, що є найкращим підтвердженням консолідації громадських сил, які ставлять за мету формування природного для України й регіону геополітичного об’єднання в контексті спільних безпекових викликів сьогодення. Виступи інших українських учасників конференції на геополітичну, освітньо-наукову та культурну тему – Олександра Маслака, Олени Семеняки, Едуарда Юрченка та Святослава Вишинського – підтвердили всю штучність та несвоєчасність євроінтеграційної лінії нинішньої влади.

Всі, хто не виступили протягом украй насиченого першого дня конференції, після його урочистого закриття висловили своє бачення перспектив Інтермаріуму в ході коротких інтерв’ю, що скоро з’являться у мережі. У свою чергу, відкриттю конференції передувала серія тематичних відеобесід з її учасниками, що також будуть запропоновані увазі української та міжнародної аудиторії.

Перший день дводенного заходу, який пройшов 2 липня у конференц-залі Radisson Blu Hotel, продовжився 3 липня в офісі Штабу Цивільного Корпусу «АЗОВ». Другий день конференції, в якому взяли участь, серед іншого, лідери молодіжних гілок партій і націоналістичних рухів країн балто-чорноморського простору, виявився не менш важливим. У ході інтенсивної роботи делегатів з Литви, Польщі, Хорватії, Білорусі та Росії було розглянуто широкий спектр питань від політичного устрою Інтермаріуму саме як геополітичного об’єднання до конкретних шляхів спільної інформаційної протидії кремлівському лобі в країнах Східної та Центральної Європи.

Варто відзначити, що прикладом не просто спільної протидії російській загрозі, а справжнього історичного прориву в міжнаціональних відносинах стало налагодження тісної співпраці між польськими та українськими націоналістами з одного боку, та польськими й литовськими націоналістами з іншого. Балто-Чорноморський Союз як ідея наддержавного альянсу східноєвропейських країн вивільнив величезний об’єм творчої енергії, який раніше витрачався на зайві суперечки про конфлікти історичного минулого, і обіцяє вилитись у плідні видавничі, туристичні і навіть урядові проекти, спрямовані на поглиблення культурної, освітньо-виховної, академічної і наукової співпраці та подолання міжетнічної напруженості серед країн регіону.

Міндаугас Сідаравічіус, голова молодіжного крила партії «Литовський націоналістичний союз», яке по суті є окремою організацією, Вітольд Добровольський, редактор націоналістичного часопису «Szturm», Міхал Ожеховський, журналіст порталу “World Solidarity” з Варшави, представник «Балтийского авангарда русского сопротивления» (БАРС), що виступив з проектом зближення Калінінградської області з майбутнім БЧС, уже знайомі з першого дня конференції Маріуш Патей, Лео Маріч та Зьміцер Міцкевич, Андрій Кузнєцов, головний редактор інформаційного порталу #Orange і лідер військово-політичної організації «Русская Повстанческая Армия» і, нарешті, Денис Вихорєв та Олексій Льовкін, представники «Русского Центра» як координаційної платформи російської націоналістичної еміграції в Києві, а тепер і всіх симпатиків ідеї Інтермаріуму на теренах РФ, які підготували для учасників конференції інформативну брошуру про казуси неорадянського реваншизму в Росії, – ось ті обличчя другого дня конференції, не рахуючи власне української «делегації», які вже розпочали реалізацію завдань Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу: створення спільної інформаційної платформи, окреслення програми дій й напрямків лобіювання ідеї БЧС на всіх місцевому, національному та всеєвропейському рівнях.

Крім того, в рамках заключного дня конференції було презентовано видовищний фільм про два роки національного відродження та боротьби із окупантом українського народу на прикладі досягнень Азовського руху та роздано друковані матеріали видавництва «Орієнтир» – першого українського видавництва, заснованого бійцями та добровольцями новітньої національно-визвольної війни.

Жваві розмови в кулуарах та складання планів щодо подальшої систематичної співпраці національних делегацій, які стали підсумком обох конференційних днів, дозволяють з усією впевненістю говорити про те, що Балто-Чорноморський Союз перетворюється з «альтернативного» геополітичного проекту й вектору інтеграції – у магістральний.