«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Зрештою крига скресла. Три роки тому Всеукраїнська благодійна організація «Фонд Порошенка» та Інститут археології Польської академії наук домовилися про проведення археологічних досліджень на території Замкової гори в нині польському місті Холм, де розташований Собор Різдва Пресвятої Богородиці, з метою пошуку останків короля Данила Галицького.
Тоді на церемонії підписання відповідного документа засновник цього благодійного фонду, а нині чинний Президент України Петро Порошенко підкреслив: «Ми з вами присутні на історичній події, про яку так довго мріяли українські археологи. Адже Холм є дітищем українського короля Данила Галицького. Дослідженню цієї дуже цікавої, але, на жаль, несправедливо забутої сторінки нашої спільної історії й присвячена наша співпраця». Натомість, за словами представників польського інституту археології, ці дослідження будуть проводитися впродовж до закінчення 2017 року. Відтак, археологічно-пошукові пошукові нині проводяться тут в трьох місцях: усередині собору, на прилеглій до собору місцевості та на території церковного кладовища, де знайдено підземні тунелі. За результатами роботи археологів щорічно проходять наукові конференції.
Сьогодні дослідникам відомо, що князь Данило Галицький народився приблизно в 1201-1204 рр. У різні часи був великим князем Волинським, Галицьким і Київським, є також засновником Львова й Хелма. Помер у 1264 році й був нібито похований в церкві Пресвятої Богородиці в Хелмі, котрий, до речі, в останні роки життя мріяв зробити столицею Галичини!
Зараз на місці цього храму розташована базиліка Різдва Пресвятої Діви Марії (Римсько-католицька церква), котра була побудована на старих фундаментах згаданої церкви в 1735-1756 роках. Отож, українська сторона одержала дозвіл на проведення археологічних досліджень на місці можливого поховання князя Данила Галицького у Холмі. Слід зауважити, що у поляків попередньою умовою початку пошуків була передача українським Мінепаливнерго Римсько-католицькій церкві тої будівлі у Львові, де розташований підвідомчий міністерству філіал Держтехстандарту. Проте українська сторона запропонувала почекати з передачею, зажадавши натомість право на проведення наукових досліджень в Холмі.
Щоправда, дехто з вітчизняних археологів основну мету досліджень сприйняв досить скептично. «Знайти поховання абсолютно неможливо, оскільки воно давно знищене. Тому всі розмови про якусь там могилу Данила Галицького абсолютно ненаукові. Хоча там дійсно можна знайти багато цікавого, що відноситься до періоду Галицького князівства«, – вважає, приміром, директор Інституту археології Національної академії наук України Петро Толочко. Натомість експерти в галузі релігієзнавства цілком схвально поставилися до перспективи проведення подібних досліджень. » Ці розкопки є важливою подією не тільки для церковної, але й й для світської археології. Навіть якщо останки князя не буде знайдено, археологи можуть виявити там багато чого іншого, що дасть додаткову інформацію про життя Галицько-Волинського князівства«, – вважає віце-президент Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович.
Комментариев нет:
Отправить комментарий