«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Відтак, про панорамне бачення майбутнього України в цьому контексті розпитувала учасників модератор дискусії Оксана Розумна, завідувачка сектору культурної політики відділу гуманітарної безпеки НІСД і водночас поетеса, котра презентувала власні книжки на Форумі видавців. А свої питання вона ставила Олександрі Ляшенко, ученому секретарю НІСД, Євгену Магді, політологу, доценту НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», головному редакторові часопису «Ї», політологу Тарасові Возняку та директорові регіональної філії НІСД у м. Львові, к. е. н. Володимиру Волошину.
Слід зазначити, що блакитна зала Палацу Потоцьких ледь вмістила усіх бажаючих долучитися до відвертої розмови. Отож активна слухацька аудиторія була дуже різноманітною: і люди поважного віку, і молодь, і науковці, і освітяни, і журналісти, і представники органів влади, і, навіть, один зарубіжний гість (Німеччина). Була дуже широкою й географія тих, хто завітав на дискусію: і Захід, і Схід, і Крим. Неупереджено та відкрито говорили учасники і про той стрес-тест для глобальної та національної безпеки, яким стала збройна агресія Росії проти України і цивілізованого світу, і про наших «друзів» та «ворогів»; і про Наш Крим, і про Донбас та сценарії їхнього повернення. Говорили й про те, що, як не дивно, але саме зараз найкращі часи для змін. Адже Україна – хай хто б там що говорив, живе, розвивається у сучасному світі та крокує в майбутнє. Відтак, наше суспільство має шанс для інтенсивного прогресу і навіть якісного історичного перетворення. Причому настільки потужного, що створить довкола себе своєрідне гравітаційне поле не лише із втрачених територій, а й суміжних регіонів сусідніх держав.
Цікаве питання підняв на дискусії Тарас Возняк: А якою є ціна, як повернення, так і неповернення? Щодо власне «ціни», то Олександра Лященко пояснила, що її формула є дуже складною, оскільки за війну між Росією і Україною платять не лише ці дві країни, але й Європа, і США. Згадала промовиця також про те, що означену ціну відбито і на обкладинці книги — це фото, яке зробив фотохудожник Антон Кіреєв, який загинув у боях за Донецький аеропорт в якості одного з його добровільних оборонців. А на провокативне запитання, чи не поділити Крим на 3 частини між Україною, Росією та Туречинною й таким чином віднайти хоч якійсь прийнятний компроміс за теперішніх обставин, категоричне «ні» сказали практично всі учасники дискусії.
Натомість Володимир Волошин зробив коментар з приводу критики на адресу монографії стосовно ймовірних сценаріїв повернення Донбасу та Криму. Він зауважив, що позицію повернення земель не можна вимірювати лише фізичною «реконкістою» територій, адже мова йде про людей, про не «розчинення» в них національних цінностей і, водночас, повернення українських цивілізаційних цінносте на Донбас і в Крим.
Природно, відповіді на питання війни та миру не були однозначними та беззаперечними. Саме тому дискусію, яка тривала значно більше, ніж передбачалось, організаторами було запропоновано продовжити в он-лайн режимі на офіційній сторінці Фейсбук НІСД (https://www.facebook.com/nissgovua).
Комментариев нет:
Отправить комментарий