"Над рідним простором Карпати – Памір, Сліпуча і вічна, як слава, Напружена арка на цоколі гір – Ясніє Залізна Держава!" (Олег Ольжич)

Пошук на сайті / Site search

«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
[Томенчук Б. П. Етнокультурні та етнополітичні процеси в Східнокарпатському регіоні в умовах глобальних природно-кліматичних змін у Європі (неоліт – пізнє середньовіччя) // Карпати : етнос, людина, цивілізація. – 2023. – № 9. – С. 224, 245]

Також радимо прочитати: Про термін "Прикарпаття" >>>
Про термін "Мезоєвразія" >>>

09.10.2017

Ярослав Галущак: Творчий доробок професора Миколи Васильовича Кугутяка на шпальтах наукових періодичних видань ПНУС (до 65-ліття вченого, організатора, керівника)

Микола Васильович Кугутяк народився 27 жовтня 1952 року в селі Назавизові Надвірнянського району Станіславської (нині Івано-Франківської) області. Закінчив Переріслянську середню школу. А в 1981 році закінчив навчання на історичному факультеті Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника. З 1981 по 1984 роки навчався в аспірантурі Інституту суспільних наук АН УРСР у м. Львові.
Микола Васильович Кугутяк тричі захищав дисертації. Кандидатську дисертацію науковець захистив у 1985 році у спеціалізованій вченій раді Одеського державного університету. У 1994 році в Українському Вільному Університеті (м. Мюнхен, Німеччина) вчений захистив дисертацію з присвоєнням вченого ступеня доктора філософії. А в 1996 році М. В. Кугутяк, в інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, успішно захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.
З 1984 року, по закінченні аспірантури, М. Кугутяк працює на історичному факультеті Івано-Франківського педінституту: спочатку асистентом кафедри історії СРСР і УРСР, з1986 по 1988 роки – старшим викладачем. В 1990 році М. Кугутяку присвоюють вчене звання доцента, а в 1996 році – присвоєне вчене звання професора.
Протягом 1990 – 1999 років Микола Васильович був завідувачем кафедри нової та новітньої історії Прикарпатського університету, а в 1999 – 2006 роках очолював кафедру всесвітньої історії. Водночас у 1993 році М. Кугутяка було обрано деканом історичного факультету, а від 2006 року і по сьогоднішній день Микола Васильович Кугутяк – директор Інституту історії, політології і міжнародних відносин (потім декан факультету) ПНУС, та засновник і завідувач кафедри етнології і археології.

З ініціативи Миколи Васильовича в 2008 році було створено науково-дослідний Інститут історії, етнології і археології Карпат, який він очолив. З його ж ініціативи було створено у 2006 році Карпатську наукову етнологічно-археологічну експедицію, яка під керівництвом М. Кугутяка зробила ряд важливих відкриттів.
Під керівництвом М. В. Кугутяка виконуються науково-дослідні роботи за темами: історико-культурні та етносоціальні процеси на Прикарпатті, етнокультурні процеси в Карпатському регіоні.
Під його ж керівництвом захищено 2 докторські і 21 кандидатську дисертації.
М. В. Кугутяк є головою спеціалізованої вченої ради ПНУС із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями «Історія України», «Етнологія».
Професор М. Кугутяк виступив активним організатором цілого ряду наукових міжнародних і всеукраїнських конференцій.
М. В. Кугутяк є основоположником нового напрямку в українській історичній науці – археопетрології, науки, що досліджує стародавні мегалітичні пам’ятки. Вчений активно досліджує історію українського національно-політичного руху ХІХ – ХХ ст., стародавню історію Карпат, проблеми археології і симвології.
Професор М. В. Кугутяк є автором понад 100 наукових публікацій (монографії, статті). Під його редакцією видано й ряд фундаментальних монографій.
М. В. Кугутяк є засновником і редактором наукового журналу «Галичина», а також «Вісника Прикарпатського університету. Історія», міжнародного наукового журналу «Карпати: людина, етнос, цивілізація», журналу «Студентські історичні зошити». Окрім того він є членом редколегії наукових журналів «Вісник Прикарпатського університету. Політологія», «Українознавчі студії», «Етнос і культура» і альманаху «Краєзнавець Прикарпаття».
В громадському житті М. В. Кугутяк є головою Івано-Франківської обласної організації Конгресу української інтелігенції, очолює історичну секцію Івано-Франківського осередку НТШ, є членом Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.
Професор М. В. Кугутяк обраний почесним доктором Ужгородського національного університету. У 2007 році М. В. Кугутяку за вагомі досягнення в науці було присвоєне почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України. У 2017 р. М. В. Кугутяку було вручено високу державну нагороду Орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
Висвітливши коротко біографію, науковий шлях та здобутки, наукову, організаторську і громадську діяльність професора М. В. Кугутяка, переходимо до висвітлення його публікаторської діяльності на шпальтах наукових періодичних видань ПНУС, що містяться в читальному залі суспільних наук НБ ПНУС.
Вище вже було вказано і перелічено наукову періодику ПНУС, організатором, засновником, редактором або членом редколегії якої є професор М. В. Кугутяк. Наразі зосередимо увагу на публікаціях у періодичних виданнях, які безпосередньо заснував і в яких є головним редактором М. В. Кугутяк, оскільки вся основна маса публікацій професора друкується в них. А саме це такі видання: науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина», науковий журнал з проблем карпатознавства «Карпати: людина, етнос, цивілізація», «Вісник Прикарпатського університету. Історія». Саме в такій послідовності і будемо висвітлювати їх.
Почнемо дослідження публікацій з часопису «Галичина», засновником і головним редактором від 1997 року є М. В. Кугутяк, і в якому міститься найбільша кількість публікацій професора.
Перша стаття М. В. Кугутяка в «Галичині» була опублікована у першому ж номері часопису під назвою «Галицькі українці в боротьбі за державну незалежність у 1920 – 1923 рр.», (Галичина. – 1997. – Число 1. – С. 45-57); продовження, (Галичина. – 1998. – Число 2. – С. 56-66).
У другому числі «Галичини» публікується рецензія М. Кугутяка у співавторстві з О. Жерноклеєвим на книгу В. Качкана «Хай святиться ім’я твоє» за назвою «Жнива великі, та робітників мало», (Галичина. – 1998. – Число 2. – С. 184). А надалі, практично у кожному випуску «Галичини» публікується по кілька наукових статей, рецензій, ювілейних і меморіальних статей тощо.
Наступна велика стаття М. Кугутяка публікується за назвою «Українське національно-демократичне об’єднання: активізація діяльності, посилення громадсько-політичних впливів (1928 – 1930 рр.)», (Галичина. – 1999. – Число 3. – С. 24-34); продовження, (Галичина. – 2000. – Число 4. – С. 90-96). У четвертому числі «Галичини», окрім того, друкується ювілейна стаття М. Кугутяка і П. Федорчака «Історичний факультет Прикарпатського університету ім. В. Стефаника: 60 років навально-виховної, наукової та громадської діяльності», (Галичина. – 2000. – Число 4. – С. 170-176).
Слідуюча стаття професора М. Кугутяка друкується під назвою «Проблеми державно-правового статусу Галичини у політичних концепціях Української народно-трудової партії (1920 – 1923)», (Галичина. – 2001. – Число 5-6. – С. 240-253).
Наступною публікується стаття М. Кугутяка «Національна правова демократична держава і відкрите громадянське суспільство: проблеми гармонізації», (Галичина. – 2001. – Число 7. – С. 7-13).
У слідуючому числі друкується його стаття «Історіографія українського національно-демократичного руху (1918 – 1939 рр.)», (Галичина. – 2002. – Число 8. – С. 54-69), а також спільна з С. Кобутою рецензія «Важка історія важкого століття», (Галичина. – 2002. – Число 8. – С. 223-224).
Багатим на статті вченого було наступне число видання. У співпраці з О. Марущенком та Ю. Томином, М. Кугутяк публікує ювілейну статтю «Професор Петро Федорчак – учений, педагог і громадський діяч. До 70-річчя від дня народження», (Галичина. – 2003. – Число 9. – С. 6-13), а також у співпраці з І. Монолатієм рецензія «Вагомий внесок в історіографію історії України нової доби», (Галичина. – 2003. – Число 9. – С. 192-202) та стаття «Пам’яті жертв трагічних подій у Перемишлі і Синевідську Вижному восени 1914 року», (Галичина. – 2003. – Число 9. – С. 134-144).
Ще одну рецензію за назвою «Енциклопедія трипільської культури» М. Кугутяк пише разом з І. Кочкіним, (Галичина. – 2004. – Число 10. – С. 268-269).
У розділі «Хроніка наукового життя» наступного числа М. Кугутяк у співпраці з іншими вченими публікує дві ювілейні статті: «Академік Ярослав Ісаєвич – учений, педагог і громадський діяч (до 70-річчя)», (Галичина. – 2005. – Число 11. – С. 327-328). А також одну меморіальну «Життя в ім’я науки. Пам’яті Івана Кураса», (Галичина. – 2005. – Число 11. – С. 329-331).
Надзвичайно багатим на статті М. В. Кугутяка був і наступний номер часопису: у співпраці – його стаття «Дослідження Галицької археологічної експедиції у 2006 р.», (Галичина. – 2006 – 2007. – Число 12-13. – С. 47-50); самостійно – «Камінь Довбуша у Завоєлах», (Галичина. – 2006 – 2007. – Число 12-13. – С. 175-188); ювілейні статті у співпраці «До 70-річчя професора Ярослава Калакури», (Галичина. – 2006 – 2007. – Число 12-13. – С. 465-467), «Професору Маю Панчуку – 70!», (Галичина. – 2006 – 2007. – Число 12-13. – С. 468-470), а також у співпраці «Всеукраїнський науково-методологічний проект «Україна соборна», (Галичина. – 2006 – 2007. – Число 12-13. – С. 462-464).
У ювілейному (до 100-річчя Р. Шухевича) випуску М. Кугутяк та С. Кобута публікують статтю «Політико-правові підстави визнання ОУН та УПА воюючою стороною у Другій світовій війні», (Галичина. – 2008. – Число 14. – С. 58-66).
А в ювілейному (до 100-річчя С. Бандери) числі М. Кугутяк і М. Вітенко друкують статтю «Українська національна ідея в Галичині в контексті польсько-української боротьби за виборчу реформу 1900 – 1914 рр.», (Галичина. – 2009. – Число 15-16. – С. 37-46).
Дуже плідно попрацював М. В. Кугутяк і в наступному ювілейному випуску. Разом з П. Федорчаком опублікував статтю «Історичний факультет – Інститут історії і політології ПНУС: 70 років творчої діяльності та перспективи розвитку», (Галичина. – 2010. – Число 17. – С. 11-23). Спільно з Б. Томенчуком стаття «Городища і замки галицької Гуцульщини. Матеріали дослідження 2006 – 2010 рр.», (Галичина. – 2010. – Число 17. – С. 29-56). А також серія ювілейних спільних статей: до 70-річчя М. Паньківа, до 60-річчя Б. Томенчука, до 50-річчя О. Марущенка, до 50-річчя О. Марущенка, до 50-річчя С. Дерев’янка, (Галичина. – 2010. – Число 17. – С. 353-335, С. 356-358, С. 359-360, С. 361-362).
У наступному часописі також публікується серія ювілейних спільних статей М. Кугутяка: до 50-річчя В. Марчука, до 70-річчя Ю. Томина, до 60-річчя В. Бурдуланюка, (Галичина. – 2011. – Число 18-19. – С. 392-394, С. 395-396, С. 397-399).
У ювілейному випуску до 60-річчя професора М. Кугутяка опубліковано «Бібліографію основних праць професора Миколи Кугутяка», (Галичина. – 2012. – Число 20-21. – С. 23-25).
У наступному числі професор М. Кугутяк публікує свою ґрунтовну статтю «Історія Великого скиту як наукова проблема», (Галичина. – 2013. – Число 22-23. – С.455-470).
Слідуючими публікуються такі статті вченого: рецензія «У пошуках нових обріїв українського історіописання», (Галичина. – 2013. – Число 24. – С.372-374) та меморіальна стаття «Пам’яті дослідника історії ЗУНР професора Олександра Карпенка», (Галичина. – 2013. – Число 24. – С.383-384).
У наступному випуску публікується ювілейна, спільна з М. Сигидином, стаття М. Кугутяка «Професору Ігореві Євгеновичу Цепенді – 50!», (Галичина. – 2014. – Число 25-26. – С.13-15) та спільна з М. Вітенком ювілейна стаття до 50-річчя професора В. Л. Комара, (Галичина. – 2014. – Число 25-26. – С.16-20). Окрім цього спільна ґрунтовна праця – І. Цепенда, М. Кугутяк «Українська націонал-демократія в листопадовій 1918 року національно-демократичній революції на Західноукраїнських землях», (Галичина. – 2014. – Число 25-26. – С.21-39).
В останньому на сьогоднішній день числі публікується меморіальна стаття М. Кугутяка та І. Райківського «Пам’яті Івана Михайловича Шумейка», (Галичина. – 2015. – Число 27. – С.368-369).
Висвітливши велику кількість статей М. В. Кугутяка в часописі «Галичина» можна зробити деякий підсумок його публікаторської діяльності в даному виданні. Отже, протягом 1997 – 2015 років (Числа 1-27) професор М. Кугутяк самостійно і в співпраці з іншими вченими опублікував сорок наукових статей, рецензій, ювілейних та меморіальних статей в даному науковому періодичному виданні.
Закінчивши дослідження в попередньому періодичному виданні, переходимо до наступного, до висвітлення статей М. В. Кугутяка в науковому журналі з проблем карпатознавства «Карпати: людина, етнос, цивілізація».
У розділі «Сакральне в житті етносу» М. В. Кугутяк розміщує свою першу статтю в даному журналі під назвою «Скельні святилища Покутсько-Буковинських Карпат», (Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2009. – Випуск 1. – С. 134-150).
У тому ж розділі наступного випуску М. Кугутяк у співпраці з Б. Томенчуком публікує статтю «Чорногірське святилище», (Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2010. – Випуск 2. – С. 96-114). У другому випуску також публікується спільна стаття – М. Кугутяк, В. Романець, І. Кочкін «Дослідження Надвірнянського міського замку у 2009 році», (Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2010. – Випуск 2. – С. 186-196).
У наступному, третьому випуску, Микола Кугутяк публікує статтю «Скит Манявський: стан і перспективи дослідження», (Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2011. – Випуск 3. – С. 8-17).
В слідуючому, четвертому випуску, публікується стаття вченого «Стародавні скельні святилища Космача», (Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2012. – Випуск 4. – С. 6-15).
У п’ятому, завершальному на сьогоднішній день випуску, публікується стаття М. В. Кугутяка «Середньовічні й новочасні монастирі Карпато-Дністровського регіону: основні проблеми досліджень», (Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2014. – Випуск 5. – С. 6-15).
Коротко підсумовуючи висвітлення статей вченого-дослідника в даному журналі, слід вказати, що М. В. Кугутяк у п’яти випусках «Карпати: людина, етнос, цивілізація» (2009 – 2014 роки) опублікував самостійно і у співпраці з іншими дослідниками шість статей в тематиці журналу.
А тепер висвітлимо ще кілька статей М. В. Кугутяка у «Віснику Прикарпатського університету. Історія».
Перша стаття М. Кугутяка у «Віснику Прикарпатського університету. Історія» була написана у співпраці з Б. Хрусловим під назвою «Українське національно-демократичне об’єднання: політичний конфлікт 1931 – 1933 рр.», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 1999. – Випуск 2. – С. 64-73).
Друга ювілейна стаття була написана М. Кугутяком спільно з В. Дебенком та О. Марущенком за назвою «Професор Петро Степанович Федорчак: 80-річчя від дня народження…», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2013. – Випуск 23-24. – С. 10-14).
Дослідивши і висвітливши наукову, публікаторську діяльність професора Миколи Васильовича Кугутяка, слід зробити загальний підсумок даного дослідження. Вказати, що М. В. Кугутяк був засновником і організатором, головним редактором даних видань: «Галичина», «Карпати: людина, етнос, цивілізація», «Вісник Прикарпатського університету. Історія». На сторінках цих видань вчений опублікував багато своїх наукових статей (згідно напрямків своїх наукових інтересів), рецензій, ювілейних та меморіальних (пам’ятних) статей, написаних як самостійно, так і в співавторстві з іншими науковцями. Слід вказати, що протягом 1997 – 2014/2015 років (по наявності у фонді читального залу суспільних наук) професор М. Кугутяк опублікував у цих періодичних виданнях 48 статей різного напрямку досліджень і висвітлень подій.
На шпальтах даних наукових періодичних видань висвітлився великий науковий доробок професора Миколи Васильовича Кугутяка, відомого вченого, наполегливого дослідника, талановитого організатора і досвідченого керівника.

Галущак Ярослав
бібліограф І категорії

Комментариев нет:

Отправить комментарий

..."Святая Земля" – прототип всех остальных, духовный центр, которому подчинены остальные, престол изначальной традиции, от которой производны все частные ее версии, возникшие как результат адаптации к тем или иным конкретным особенностям эпохи и народа.
Рене Генон,
«Хранители Святой Земли»
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти