Олена Семеняка: V Бандерівські читання «Інтермаріум — геостратегія українського відродження»

Участь у V Бандерівських читаннях я сприйняла передусім як «міжфракційний» шанс на вироблення солідарного зовнішньополітичного курсу з представниками об’єднаних націоналістичних сил, насамперед ВО Свобода — патрона заходу, присвяченого геополітичній місії України.

Якщо це не стосується плану конкретних акцій, поки що підписанти Національного Маніфесту (Правий Сектор, Національний Корпус, Свобода) не так-то часто узгоджують між собою стратегію й тактику політичного поступу, щоб спільні акції були більше ніж співприсутністю представників одного ідейного табору в ім’я національних інтересів України й щоб я дозволила собі зайвий раз переповідати геополітичну програму Національного Корпусу, опинившись на такому заході.

Хоча не всі знають про роботу Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, заснованої лідером Національного Корпусу, першим командиром полку АЗОВ (адже його бойовий досвід цікавить наших іноземних друзів далеко не в останню чергу), народним депутатом України Андрієм Білецьким, я не стала відтворювати зміст роздаткових матеріалів Групи й тим більше розкривати віхи нашої співпраці з політичними партнерами за межами балто-чорноморського ареалу.

В цілому тема «Інтермаріум — геостратегія українського відродження» значною мірою накладається на зміст моєї доповіді на конференції «Розбита імперія» в польському Сеймі 25-26 листопада 2017 р. «Адріатично-Балто-Чорноморський Інтермаріум: від незалежності до суверенітету» (тобто до справжньої, недекларативної незалежності), тільки з поправкою на підвищення градусу суспільної дискусії після сумнозвісного закону Сейму, зумовленого конфронтацією Польщі з Ізраїлем, що вдарило й по Україні.

Повертаючись до узгодження стратегій, я виокремила два основні підходи українських націоналістів, які умовно асоціюються з ВО Свобода і Національним Корпусом: «українізація» vs. «археофутуризація» політичного простору України. Вододіл дуже умовний, адже Національний Корпус бореться за ідеали УССД далеко не лише у політичній площині, а Свобода приділяє все більше уваги не лише питанням культури та духу, а й економіки, геополітики та оборони.

Водночас у сфері міжнародної політики україноцентризм можна розуміти по-різному: якщо в оцінці недавніх польських чи угорських кроків розбіжностей майже не виникає, спільні виробничі цикли з країнами Міжмор’я комусь можуть здаватися Совком 2.0, а відкладання міжнародної співпраці доти, доки до влади в Україні не прийдуть націоналістичні сили, може обійтись задорого, не кажучи про те, що успішні військові операції з відвоювання Донбасу й Криму на кредитах МВФ далеко не заїдуть.

Та в світлі піднятих на заході питань є всі підстави сподіватись, що Бандерівські читання, це колосальне дітище «УССД» під керівництвом Юрія Сиротюка, стане інтелектуальним цехом єдиного націоналістичного руху й зробить усе для того, щоб українська нація й держава мала в своєму розпорядженні далеко не лише духовну зброю й водночас добре знала, як бути суб’єктом, а не об’єктом геополітичної soft power.