«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
31 января во дворце-музее Богдо-гэгэна VIII состоялась церемония оглашения указа и вручение его текста представителям ряда организаций, которые будут участвовать в его реализации. Управляющий делами президента З. Энхболд объявил о предстоящем вручении текста указа. Этот указ получили управляющий делами правительства Г. Занданшатар, заместитель министра образования, культуры, науки и спорта Г. Ганбаяр, временно исполняющий обязанности мэра Улан-Батора Ж. Батбаясгалан, президент Академии наук Монголии академик Д. Рэгдэл, руководитель Главного архивного управления С. Энхбаатар, хамбо-лама центрального буддийского монастыря Гандантэгченлин Д. Чойжамц. На церемонии присутствовали советник президента по религии и культуре Ц. Хулан, другие официальные лица.
Во время церемонии Г. Занданшатар отметил, что празднование 150-летия Богдо Джебцзундамбы VIII имеет большое значение для прояснения некоторых малоизвестных страниц истории XX века, распространения патриотизма как идеологии национального возрождения Монголии. Занданшатар подчеркнул: «Принимающие указ президента организации должны проявить усилия и активно работать в своих сферах над пропагандой идеологии национального возрождения, заполнения пробелов в истории государства». По его словам, в рамках празднования юбилея необходимо уделить внимание реставрации дворца-музея Богдо-хана. Батбаясгалан в своем выступлении указал, что в связи с получением указа будет проводиться работа по строительству памятного комплекса на территории дворца-музея.
Ц. Хулан сказала: «В том далеком 1911 году 29 декабря мы установили независимость страны, провозгласили ее власть. Эта национально-освободительная революция открыла новую эру в истории Монголии. Это историческое событие возродило Монгольское государство от империй хунну и Чингис-хана. В 1911 году монголы возвели своим монархом Богдо Джебцзундамбу, который возглавил национально-освободительную революцию, этот год назвали годом Многими Возведенного, столицу назвали Нийслэл-хурэ, объявили всему миру о новом независимом государстве».
Подготовила Ж. Оюунчимэг
Перевод текста указа президента Монголии: http://savetibet.ru/2019/02/09/mongolia.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий