Замість того аби зрозуміти ґлобальні тенденції ХХІ століття, зайнятися справжньою інтелектуальною працею, почати обговорювати сучасні ідеї - в суспільстві постійно обсмоктуються застарілі проблеми та перетравлюються думки, навіяні засобами масової інформації.
Натомість перед нами стоять загрози та виклики ґлобалізованого світу: лібералізм в усіх його формах панування логіки прибутку; перехід до нових форм спонтанного та спорадичного буття; знищення суверенної ідентичності, культур, етносів, націй, релігій, держав; руйнування родин; поява пост-людини, яка може довільно обирати свою зовнішність, стать, індивідуальну раціональність на любий проміжок часу та ін.
У відповідь від "політичних еліт" українці ж чують лише рекламні слогани та результати соціологічних опитувань.
І це не дивує. Бо на політично-інтелектуальному ландшафті України політична партія чи політична фігура вже давно дорівнюється до товару, який має свою "ринкову вартість" та логістику його масового розповсюдження.
Відповідно політичні процеси є довільними, героєм цього сюжету може бути будь-хто, а сценарії не є пов'язанами з жодними реаліями. Все що завгодно - лише крім сенсу.
Політичний суб'єкт давно вже не такий, яким він декому уявляється - його внутрішній зміст настільки другорядний, що практично немає вже жодного значення.
На це потрібно реагувати.
І в першу чергу потрібно деколонізувати мислення суспільства з його хибними уявленнями та навіяними галюцінаціями.
Адже Політичне є продуктом людського духу, і тому як будь-яка система цінностей воно має філософську основу та відображає певну інтерпретацію сенсу та нашого шляху в людській історії та власного в ній місця.
Це можна зробити вже - розпочавши Великий Дискурс з історії, філософії, політології, соціології, геополітики, мистецтва, літератури та ін.
Головне аби порядок денний був розрахований на завдання завтрашнього дня - якою ми хочемо бачити свою країну і світ навколо себе.
А думки, як відомо, мають властивість матеріалізуватися...
Комментариев нет:
Отправить комментарий