Р.Д.: Отче Олег, Ваш особистий життєвий шлях два десятиліття був пов’язаний з Івано-Франківською духовною семінарією: у 1990 році Ви вступили на навчання й увійшли до когорти перших її випускників, майже рік були префектом, віце-ректором з дисципліни, а згодом, у 2001-2010 роках, – ректором, до речі, кажуть, одним із наймолодших у той час ректорів духовних семінарій в Європі. Основним завданням духовної семінарії, звичайно, є формація священиків – слуг у винограднику Христовому. Які зміни у процесі підготовки майбутніх священиків в Івано-Франківській духовній семінарії відбулися за ці два десятиліття ?
О.К.: Два десятиліття, здавалося, що не є так і дуже багато, проте коли поважно переосмислити, роздумати, то пройшло дуже багато змін. По перше в квітні 1994 року Семінарія отримала приміщення по вулиці Василіянок, 64 в місті Івано-Франківську, де семінаристи проходять духовну формацію протягом семи років; по-друге, за цей період часу практично змінився професорсько-викладацький склад, єдиний, хто залишився в строю від серпня 1990 року по сьогодні, – це наш поважний о. професор Іван Козовик; по-третє, у 1996 році Синод Єпископів УГКЦ затвердив єдину програму для виховання душпастирів у всіх семінаріях УГКЦ; по-четверте, бібліотека Духовної Семінарії є зараз однією із найкращих бібліотек із релігійної тематики на Прикарпатті; дана бібліотека є не тільки для диспозиції семінаристів чи викладачів Семінарії, але й для всіх студентів різних навчальних закладів Івано-Франківська; по-п’яте, і напевно, найважливіше для будь-якого закладу, так само для Семінарії, виховано цілу плеяду викладачів у різних навчальних закладах Європи, які захистили кандидатські і докторські дисертації. Ці викладачі зараз кожен день служать для того, щоб виховати молодих, вихованих майбутніх священиків для УГКЦ. Можна було б, напевно, назвати ще кільканадцять пунктів які вплинули на зміни підготовки майбутніх душпастирів…
Р.Д.: Ректором відновленої після тривалих років «катакомб» духовної семінарії в Івано-Франківську був владика Іриней Білик, який докладав максимум зусиль для нормальної організації діяльності цього закладу. Які особливості навчального процесу та духовної формації у 1990-1995 роках Вам найбільше запам’яталися?
О.К.: Час 1990-1995 років – це період відновлення Семінарії. У 1946 році в Івано-Франківської (Станиславівської) Духовної Семінарії було забрано все: власні приміщення, бібліотеку, викладачів заарештовано, семінаристи були заарештовані та розігнані, а Семінарія була проголошена поза законом. Після таких довгих років поневірянь і переслідувань у 1990 році відновлюється Семінарія, яка немає жодних матеріальних засобів. В таких обставинах знаходиться Владика Іриней Білик, який розпочинає шукати викладачів, створення початкових умов для функціонування семінарією, орендує різні приміщення в Івано-Франківську, проводить перший набір семінаристів, і завдяки цьому 1 серпня 1990 розпочинається навчальний процес. Владика Іриней взявся за велику і благородну справу відновлення семінарії і за це йому велика подяка. 1990 рік – це ще час падаючого, але ще діючого Радянського Союзу, семінарія незареєстрована, але вона вже діє та виховує майбутніх греко-католицьких священиків. Ректорат у цей період часу працював у дуже важких умовах, їх можна прирівняти до військово-польових умов, але попри це навчальний процес продовжується. Хоча не існувало зовнішніх факторів, але було внутрішнє бажання кожного семінариста вчитися, не маючи тоді навіть основних підручників, взагалі бібліотеки, а тим більше Інтернету.
Р.Д.: Отче Олег, свого часу Ви пройшли добру академічну богословську підготовку в Папському Східному Інституті в Римі, де здобули спершу диплом ліцензіата, а потім – ступінь доктора Східного канонічного права. Чому саме цей напрям – Східне канонічне право – Ви обрали? Які проблеми досліджували у своїх ліцензіатській та докторській працях? Хто був науковим керівником або, як кажуть італійці, модератором Ваших досліджень?
О.К.: Східне Канонічне Право я обрав не випадково, правознавство мені подобалось завжди, коли ще я вчився у школі. У семінарії канонічне право і подружнє право в мене викладав о. д-р Софрон Мудрий, який напевно і мені прищепив цю любов до права. Саме він згодом став єпископом-коадютором в Івано-Франківській Єпархії і поблагословив мене на продовження вищих студій у Папському Східному Інституті в Римі на факультеті Східного Канонічного Права. Керівниками моєї докторської роботи були: Владика Софрон Мудрий, ректор Теологічної Академії, Владика Кирил Василь, зараз секретар Конгрегації Східних Церков, та о. Яків Куліч, професор Папського Східного Інституту в Римі. Метою моїх досліджень було показати розвиток партикулярного права УГКЦ на різних етапах історії.
Р.Д.: В грудні 2001 року декретом владики Софрона Мудрого Ви були призначені ректором Івано-Франківської духовної семінарії, а згодом, у 2006 році, знову були затверджені на цій посаді декретом Владики Володимира Війтишина. На яких проблемах зосереджували свою увагу в цей період?
О.К.: Перш за все старався чітко дотримуватися принципів вишколу душпастирів приписаних законами Церкви. У цей період було відновлено семінарійне братство Святого Йосафата, була створена Інтернет-сторінка, семінаристи розпочали відвідувати школи, лікарні, сиротинці. Перед кожним ректором семінарії стоїть завжди одна мета – виховати святих священиків.
Р.Д.: В офіційному списку ректорів Ви, отче Олег, вказані шостим ректором Івано-Франківської духовної семінарії. Ваш попередник, отець Теодозій Янків ЧСВВ, короткий час був на посаді ректора духовної семінарії, приблизно до грудня 2000 року. Отже, майже рік до Вашого призначення владика Софрон Мудрий ЧСВВ поєднував обов’язки ректора теологічної академії та ректора духовної семінарії. Яке співвідношення існувало між духовною семінарією і теологічною академією, раніше, до 2000 року, – теологічно-катехитичним духовним інститутом? Які статутні, програмні документи регулюють відносини між духовною семінарією і теологічною академією?
О.К.: Тут є дуже проста відповідь, а саме: до 2000 року одна особа поєднувала дві функції: ректора Семінарії та ректора Академії. У цей період часу було таке бачення відносно функціонування цих закладів. А їхні відносини регулювалися внутрішніми домовленостями. Наше завдання було і залишилося, як тоді, так і зараз, – виховати національно свідомого, інтелектуально сильного і, найважливіше, святого священика. Це завжди старались робити всі ректори, які були на протязі більше ста років існування Семінарії, адже іншої альтернативи немає.
Р.Д.: Чи можна, відповідно до канонів 646, 648-650 Кодексу канонів Східних Церков, визначити, або класифікувати, Івано-Франківську теологічну академію як церковний університет? Крім того, чи можна на цій же основі, наприклад, провести певні паралелі між Івано-Франківською теологічною академією 2010 року та Львівською богословською академією 1998 року?
О.К.: Не можна, тому що вже сама назва говорить, що це не університет, але академія. А паралель можна провести із ЛБА, адже це два навчальні заклади УГКЦ, завданням яких є виховання молоді.
Р.Д.: У 2005 році в структурі Івано-Франківської теологічної академії було створено перші кафедри – догматичної теології та східного канонічного права. Тоді ж Ви були призначені завідувачем кафедри східного канонічного права. Які основні напрями діяльності цієї кафедри було тоді окреслено й реалізовано до тепер?
О.К.: Кожна навчальна інституція: університет, академія, інститут розвиває свою науку через працю різних підрозділів, однією із яких є кафедра, яка є профільною у певному вузькому напрямку науки. Кафедра розглядає перш за все всі дипломні, магістерські і інші роботи, які відповідають відповідній ділянці наукового напрямку. Кафедра дає свої зауваги, експертні заключеня, висновки тощо. Я, дійсно, виконував обов’язки завідуючого кафедрою східного канонічного права до 13 травня 2010 року, тобто до призначення мене на посаду протосинкела Івано-Франківської Єпархії.
Р.Д.: Отже, з 2005 року існує окрема кафедра Східного канонічного права, в рамках діяльності Відділу аспірантури теологічної академії з 2003 року проводиться підготовка зі спеціальності «Канонічне право». Чи можемо говорити про формування своєрідної богословської наукової школи в галузі східного канонічного права в рамках Івано-Франківської теологічної академії? Хто її представляє, або, краще сказати, входить до її складу?
О.К.: Богословська наукова школа не твориться за три чи п’ять років, потрібний більш серйозний і поважний термін, але це є спроба започаткувати формування даної наукової школи. А до складк кафедри східного канонічного права входь ті особи, які мають наукові ступені із канонічного права та є викладачами Івано-Франківської Теологічної Академії, а саме: Владика Софрон Мудрий, о. Віталій Токар, о. Степан Балагура, о. Михайло Клапків, о. Іван Дуфанець, о. Олександр Левицький, о. Андрій Чорненко та інші.
Р.Д.: Отче Олег, з 2000 року Ви є членом Вченої Ради Івано-Франківської теологічної академії. Які завдання, окреслені відповідно до Статуту ІФТА (в редакціях 2000 та 2006 років), на сьогодні виконує Вчена Рада? Як змінився персональний склад Вченої Ради ІФТА за останнє десятиліття?
О.К.: Вчена Рада ІФТА – це є найвище зібрання науковців даного закладу, які збираються два або три рази рік для обговорення наукових та навчальних планів закладу, потвердження тем дипломних, магістерських робіт, надання наукових звань та інших тем, передбачених «Положенням про Вчену Раду ІФТА». Персональний склад Вченої Ради із 2000 року до сьогодні змінився десь на 35 відсотків. Дехто із наших викладачів відійшли у вічність: о. Ярослав Будуйкевич, о. Микола Стягар, о. Андрій Кияк, проф. Володимир Полек, проф. Витвицький; дехто переїхав у інші країни чи єпархії на служіння так як о. Мирон Миронюк, о. Микола Іванов та інші. Життя – це постійний рух і такі зміни є закономірні.
Р.Д.: У травні 2010 року Вища атестаційна комісія України при Міністерстві освіти і науки України внесла «богослов’я» до переліку спеціальностей в галузі «Філософські науки», за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата та доктора наук, присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань. Якими, на Вашу думку, мають бути наступні, послідовні кроки з боку Церкви та держави на шляху становлення системи богословської освіти та науки в Україні?
О.К.: Моя відповідь на дане питання буде суб’єктивною, адже я зараз не маю безпосереднього відношення до формування планів церковних навчальних закладів. Компетентним дати відповідь на це питання може дати Синодальна Комісія УГКЦ по науці та Міністерство науки та освіти України.
Р.Д.: У березні 2011 року постановою Кабінету міністрів України богослов’я отримало статус окремого напряму підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр», але, по-перше, із розмежуванням за конфесійною ознакою, а по-друге, в межах галузі знань «Філософські науки». Які, на Вашу думку, існують перспективи державної акредитації богословських навчальних закладів, в тому числі й ІФТА?
О.К.: Кожний навчальний заклад, який має науковий потенціал, матеріальну базу, та бажання, може розпочати цей процес. Український Католицький Університет у Львові цей процес пройшов. Думаю, що інші богословські навчальні заклади також, напевно, зможуть зробити щось подібного.
Р.Д.: Отче Олег, дякую за інтерв’ю.
О.К.: Дякую і Вам. Хай Господь благословить Вас.
Комментариев нет:
Отправить комментарий